ЛАНОВИЙ, а, е, іст. 1. Який має стосунок до володіння або користування землею. На початку другої половини XVI ст. селянські господарства на Україні ділилися за майновим станом, на ряд груп: дворищні, .. ланові (Іст. УРСР. 1, 1953, 133); // у знач. ім. лановий, вого, ч. Той, хто має ділянку землі або користується нею. Споконвіку провадилась у підліщан непримиренна війна з лановими та ставчанами. Наймитство - і досить ситі, земляні люди (Крот., Сини.., 1948, 13).
2. у знач. ім. лановий, вого, ч. Наглядач за польовими роботами у поміщика. Збираймося, ходімо, бо лановий як запримітить, що нас немає, буде халепа! (Мирний, IV, 1955, 223); Коли б лановий був людиною, а не панським псом, Євдоким кинувся б до нього, але краще було перечекати (Стельмах, Хліб.., 1959, 583); // Польовий сторож. Лановий, постогнуючи, виліз в куреня (Свидн., Люборацькі, 1955, 210).