легіон
ЛЕГІОН, у, ч. 1. У стародавньому Римі - вища бойова одиниця. Римське військо складалося з легіонів. У кожному легіоні було 4500 воїнів. Головну масу його становила важкоозбровна піхота (Іст. стар. світу, 1957, 150); Во время Ірода царя. Кругом Сіона й на Сіоні Романські п'яні легіони Паскудились (Шевч., II, 1953, 301).
2. У деяких країнах - назва особливих військових частин. Немає брата, ні сестри, Щоб незаплакані ходили. Не катувалися в тюрмі. Або в далекій стороні, В британських, гальських легіонах Не муштрувались! (Шевч., II, 1953, 270); Ще хлопчиком був він свідком приходу наполеонівських військ разом з польськими легіонами (Рильський, III, 1956, 299).
3. перен. Надзвичайно велика кількість; багато. Який легіон демонів упертості сидить в сій дівчині! (Л. Укр., V, 1956, 18); Про них [комсомольців] мов слово. В Донбасі таких - легіон: Ті зводять дахи на будови. Ті місять, ті возять бетон (С. Ол., Вибр., 1959, 224).
@ Їм [же] ім'я - легіон - когось надзвичайно, дуже багато. Ярослав Галан став героєм нашого народу, а його послідовників нині не один і не два, їм ім'я - легіон (Мельн., Поріддя.., 1959, 76).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | легіон | легіони |
Родовий | легіону | легіонів |
Давальний | легіонові, легіону | легіонам |
Знахідний | легіон | легіони |
Орудний | легіоном | легіонами |
Місцевий | на/у легіоні | на/у легіонах |
Кличний | легіоне | легіони |