лопотати
ЛОПОТАТИ, очу, очеш і ЛОПОТІТИ, очу, отиш, недок., розм. 1. Ударяти, ударятися чим-небудь по поверхні, видаючи глухі звуки. Хвиля від хвилі лопотіли грубі дощові краплі в вікно (Фр., І, 1955, 266); Осколки, як бурульки граду, вищерблюють листочки саду. Плоди з гіллячками летять, об лопушиння лопотять (Швець, Кроки.., 1962, 30); Жабі.. плавала по мілкому і, мов мале дитя, лопотіла по воді ногами (Досв., Вибр., 1959, 48); Дощик, лий, дощик, лий І на кользу, й на рижій.. Долати, шуми в горосі (Стельмах, Колосок.., 1959, 17).
2. Видавати такі звуки ногами під час бігу. Чумаза дітвора в довгих полотняних сорочках босоніж лопотіла слідом [за коляскою] (М. Ол., Леся, 1960, 62); Дівчинка зривається з ліжка й босими ногами лопотить по підлозі (Донч., Вибр., 1948, 126); Діти у довгих латаних сорочках, лопочучи босими ноженятами, з радістю бігали (Турч., Зорі.., 1950, 30); // Швидко йти, бігти, видаючи такі звуки. А що малих дітей привчив [Тихін], так із усього села! Тільки що дасть бог ранок, то усі до нього, аж лопотять! (Кв.-Осн., II, 1956, 135); // безос. За Скибою хтось гнався. За кущами лопотіло все ближче й ближче (Загреб., Європа 45, 1959, 56).
3. Видавати шерех; шерехтіти. Христя глянула на бумажку - сіра та нова, вона ще такої зроду не бачила; пом'яла в руках - лопоче... (Мирний, III, 1954, 120); Вузькі підтички жінок лопотять, черкаючись об халяви (Коцюб., І, 1955, 121).
4. Розвіваючись на вітрі, видавати глухі звуки. Молодиця не витримувала, зривалась з призьби.. і кидалась в танець так прудко, що синій плащ її надувався й лопотів на вітрі (Коцюб., І, 1955, 375); Свищуть, гудуть та голосять снасті та щогли, розпачливо б'ються об їх паруси, лопотять, прискорюючи ходу (Дн. Чайка, Тв., 1960, 173); // чим . Видавати такі звуки чимсь, що розвівається на вітрі. Вітер лопотів прапорами, як осіннім листом (Епік, Тв., 1958, 419); Виросла [яблуня] на волі розлога, пишна і тепер лопотіла дрібним листом (Горд., Дівчина.., 1954, 3).
5. Утворювати або видавати глухі звуки деякими механізмами, крилами і т. ін. Оглядаюсь на море. Там лунко лопотить моторка (Збан., Морська чайка, 1959, 199); На озерах, на болотах Крила птахів лопотять: Сірі гуси ізнялися, Білі лебеді ячать (Олесь, Вибр., 1958, 353); Катер лопотів гвинтом і рвався вперед (Коп., Вибр., 1948, 197); Навколо стояла така тиша, що було чути, як лопотіли крильми голуби (Юхвід, Оля, 1959, 126).
6. Говорити поспішно, неясно. - То заходьте, заходьте до кімнати, прошу вас, товариші служиві, - дрібно й хутко лопотів.. Діодор (Мик., II, 1957, 388); // Говорити незрозумілою для слухача мовою. Добрих п'ять хвилин лопотів з французом, виповідаючи йому все про своїх товаришів (Загреб., Європа 45, 1959, 111); // зневажл . Те саме, що базікати. Язик без кісток: що хоче - лопоче (Укр.. присл.., 1955, 182); - Її мама тут! Он там стоїть із моїм чоловіком коло брами та й лопотить (Коб., II, 1956, 216).
@ Лопотіти язиком - те саме, що Ляпати язиком (див. ляпати). [Іван Андрійович:] Тільки ж я вас прошу.., не лопотіть язиком багато (Стар., Вибр., 1959, 203).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лопочу | лопочемо |
2 особа | лопочеш | лопочете |
3 особа | лопоче | лопочуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лопотатиму | лопотатимемо |
2 особа | лопотатимеш | лопотатимете |
3 особа | лопотатиме | лопотатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | лопотав | лопотали |
Жіночий рід | лопотала | |
Середній рід | лопотало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лопочімо | |
2 особа | лопочи | лопочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | лопочучи | |
Минулий час | лопотавши |