луг
ЛУГ1, у, ч . 1. Поросла травою і кущами лука, що використовується як пасовисько та сіножать. Унизу по лугах річка синя тяглась (Мирний, V, 1955, 367); Що може бути миліше, як по довгому дню косовиці повертати на заході сонця з веселого лугу додому! (Довж., І, 1958, 69).
2. заст . Низина, поросла лісом. Ой, хто в лузі - озовися, Ой, хто в полі - одкликнися! (Щог., Поезії, 1958, 62); Сяде [Перебендя] собі, заспіває: "Ой не шуми, луже!" (Шевч., І, 1951, 25).
ЛУГ2, у, ч . 1. Гідроокис натрію, калію та інших металів. Поліетилен не руйнується не тільки від води, але навіть і від кислот та їдких лугів (Наука.., 7, 1958, 8).
2. розм . Водний настій попелу, який уживається для прання, миття тощо. На ніч змила [Маланка] Гафійці голову лугом (Коцюб., II, 1955, 24); Зайшла [Орися] в хату, щоб набрати лугу для прання (Тют., Вир, 1964, 380).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | луг | луги |
Родовий | лугу | лугів |
Давальний | лугові, лугу | лугам |
Знахідний | луг | луги |
Орудний | лугом | лугами |
Місцевий | на/у лугу | на/у лугах |
Кличний | лугу | луги |
луговий
ЛУГОВИЙ, а, е. Прикм. до луг1. Хаєцький шукав своїх десь ліворуч, там, де, вигинаючись в лугових низов'ях, побігла за обрій дамба (Гончар, III, 1959, 358); Лугову вдихаю вогкість Ненаситними грудьми (Рильський, II, 1960, 80); // Який росте або живе в лузі. Дівчина виходилась у неї хороша, як маківочка повненька, свіжа, як ягода лугова (Вовчок, І, 1955, 96); - Оце парубок.., щоб тебе лугова качка брикнула! (Стельмах, І, 1962, 280).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | луговий | лугова | лугове | лугові |
Родовий | лугового | лугової | лугового | лугових |
Давальний | луговому | луговій | луговому | луговим |
Знахідний | луговий, лугового | лугову | лугове | лугові, лугових |
Орудний | луговим | луговою | луговим | луговими |
Місцевий | на/у луговому, луговім | на/у луговій | на/у луговому, луговім | на/у лугових |