лутка
ЛУТКА, и, ж. , чого і без означення. 1. Бокова частина віконної або дверної рами, стесана навскіс; косяк (див . косяк1 2). Вікна паничевого дому курились димом. Вогонь.. вже облизував лутки знадвору (Коцюб., II, 1955, 90); З хати вже вирвані лутки дверей і вікон, і вона, біла, дивиться на світ проваленими страхітливими очима (Довж., Зач. Десна, 1957, 552).
2. Те саме, що підвіконня. Антон із Сашком примостились на лутці і вслухались у читання (Головко, І, 1957, 273); Поклав [Апостол] на лутку вікна баян (Ю. Янов., IV, 1959, 119); Лігши грудьми на лутку вікна, дивився з другого поверху вниз Семен Барабаш (Сміл., Зустрічі, 1936, 60).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лутка | лутки |
Родовий | лутки | луток |
Давальний | лутці | луткам |
Знахідний | лутку | лутки |
Орудний | луткою | лутками |
Місцевий | на/у лутці | на/у лутках |
Кличний | лутко | лутки |