ЛЮДИ, ей, мн. (одн. людина, и, ж.). 1. Суспільні істоти, що являють собою найвищий ступінь розвитку живих організмів, мають свідомість, володіють членороздільною мовою, виробляють і використовують знаряддя праці. Благороднійший ти із людей, брате-друже мій єдиний Семене! (Шевч., VI, 1957, 115); Доба Жовтнева відкрива Дорогу світлу людям і людині! (Рильський, III, 1961, 308); - Наука доводить, що життя на Марсі існує, але чи єсть там люди і які вони, поки що невідомо (Тют., Вир, 1964, 41); // Ці істоти у протиставленні іншим істотам. Ви ж люди, люди, не собаки! (Шевч., II, 1953, 501); Шукають, як би підритися під мене... А ще людьми зовуться, християнами!.. (Мирний, І, 1954, 163); - Що ви робите?! Чи ви люди чи ви нелюди?! - заголосила дівчина, коли побачила, як проходжався по парубочому тілі Октав Пігловський (Стельмах, І, 1962, 466); // звичайно з означ. Особи, що належать до певної суспільної групи, середовища. Досвітні огні вже горять, То світять їх люди робочі (Л. Укр., І, 1951, 87); Є багато на світі учених людей, а поетів мало. Треба мати талан (Коцюб., III, 1956, 277); Місто сонця й сталі. Люди битви й праці, Ковалі й рибалки, дужі волгарі (Бажан, І, 1946, 134); // з означ. Особи, об'єднані певними, характерними або спільними ознаками. Сивина обхопила його голову, ніби білим вінком, як буває у чорнявих людей з цупким густим волоссям (Н.-Лев., II, 1956, 252); Старі люди казали, що в нашому селі й помирати не так страшно, як по інших селах (Довж., І, 1958, 75); // звичайно з числ. або означ. Певна або велика кількість осіб. Над водою купка людей лагодилась сідати в човен (Коцюб., І, 1955, 385); - Чи певні ви... - В чому? - Що серед двох десятків людей, присутніх зараз на засіданні, не знайдеться хоч би один, що не вміє тримати язик за зубами? (Головко, II, 1957, 467); Скінчилась вистава... з воріт виходять люди... О, скільки, скільки тут знайомих милих лиць! (Сос., І, 1957, 261).

@ Будуть (вийдуть) люди з кого - сформується хтось із позитивними якостями (звичайно про молодь). - Учися, серденько, колись з нас будуть люде, - ти сказала (Шевч., II, 1953, 283); [Голос:] Не смійтесь: ще з них вийдуть люди, У їх руках і керма буде (Олесь, Вибр., 1958, 431); - Овва! Ну, тоді з тебе люди будуть (Гончар, III, 1959, 417); Вибиватися (вибитися) в люди див. вибиватися; Виводити (вивести) в люди див. виводити; Вийти в люди див. виходити; Забутий людьми - покинутий, самотній. Намалював [Сев] картину життя на цьому спеченому острові, ..Халупа на похилому березі, ..і хазяї, не знати чого викинуті до цієї пустелі й забуті людьми (Ю. Янов., II, 1958, 52); Люди доброї волі див. добрий; Мати за людей кого - ставитися з повагою до кого-небудь. - Розсуди нас з нашою Злощасною Долею, що споконвіку пеклом на нас дише; .. не хоче нас за людей мати (Мирний, IV, 1955, 368).

2. Сторонні, інші особи у протиставленні суб'єктові. Нехай людям лихо сниться, а ми заспіваймо (Шевч., І, 1951, 107); [Явдоха:] Таточку! А що ж люди скажуть? ..Батько, скажуть, вигнав рідного сина з двору (Мирний, V, 1955, 139); - Хотіли ж якнайкраще зустріти вашу дитину, чого в себе не було, в людей позичили (Стельмах, І, 1962, 61); // Особи, що оточують певного суб'єкта. - Ти між людьми ходиш, по городах вештаєшся!.. (Мирний, V, 1955, 137); Як хочеш від людей шаноби, Любов і гнів бери у путь, А то лиш допотопні сноби Твою поезію приймуть (Рильський, III, 1961, 85); // Особи, знайомі певному суб'єктові. Якось мене забули люди, не пишуть, навіть на листи не одповідають (Коцюб., III, 1956, 433); У цій хаті вона в пояс вклонялася батькам і людям, ждучи, сподіваючись від них на своє.. щастя (Стельмах, І, 1962, 34); // Особи, що мають справу з певним суб'єктом. - Чого ж більше думати? Присилай у вівторок, післязавтра, людей, бери рушники (Кв.-Осн., II, 1956, 70); [Явдошка:] Тату! Он вас люди питаються. [Xрапко:] Які люди? (Мирний, V, 1955, 122); [Наташа:] Це ви мене хочете заміж видати?.. За Риндю так за Риндю. З богом, Парасю, як люди трапляються (Зар., Антеї, 1962, 236); // Особи, з якими певний суб'єкт зв'язаний якими-небудь обов'язками (господарі, наймачі тощо). Прийшлося [Мотрі] в чужій хаті людям годити, людей слухати (Мирний, І, 1949, 282); - Федько одужав, оце пасти найнявсь до людей (Головко, І, 1957, 93); // Уживається у значенні узагальнення, узагальненого звертання (часто з означенням добрі). [Петро:] Один перед одного забігає, очевидячки бреше, обдурити хоче... Ох, люди, люди!.. (Мирний, V, 1955, 159); - Рятуйте, люди добрі! Вбивають! Вбивають! (Довж., І, 1958, 192); - Замовч, потерча, коли люди думають! - гримнув на нього Палилюлька (Стельмах, II, 1962, 87).

@ Добрі люди - ті, що доброзичливо, чуйно ставляться до інших. - Коли добрі люди та з добрим словом, то просимо до господи (Кв.-Осн., II, 1956, 56); Повні пляшки та полумиски нагадували, що зібралися сюди добрі люди не задля пісних розмов (Дмит., Наречена, 1959, 199); Мокрина посміхнулася крізь сльози, бачачи, що світ не без добрих людей, що з такими, як горнилівські незаможники, не пропадеш (Речм., Весн. грози, 1961, 339); Людям на сміх - не так, як треба; погано, недобре. Зробив людям на сміх (Номис, 1864, № 7577); На люди - в оточення інших, сторонніх осіб. - Чи було так з тобою? Хочеш піти скоріше на люди, де багато народу, але почуваєш себе ще більш самотньо (Ю. Янов., II, 1958, 75); Сам хазяїн з'явився на люди в якомусь арештантському сіряку (Гончар, II, 1959, 213); На людях - у присутності інших осіб, у товаристві. Почуваю себе так собі.., але на людях забуваю свої слабості (Коцюб., III, 1956, 318); На людях Богуна всі бачили спокійним і щасливим (Кач., Вибр., 1953, 100); Не міг [Кузьмін] зараз бути на людях, пішов до моря (Збан., Сеспель, 1961, 95); Піти в люди - піти працювати по найму у чужих, живучи у них; По людях ходити див. ходити; Про людей - для сторонніх. [Хвеся:] Яка з мене була б дворянка чи бариня? Зверху панство, а всередині - хамство; про людей - тихо, а про себе - лихо?! (Кроп., III, 1959, 126); У людях - у чужих, у наймах. Як занедужала в людях, батько й мати прийшли й забрали мене з дитиною до себе (Барв., Опов.., 1902, 60); Як у людей - такий, як у інших, такий, як подобає. І сорочка на ньому - не як у людей; замість білої, як закон повеліва, вона в нього або червона, або синя (Кв.-Осн., II, 1956, 9); [Килина:] Та я б і цілий ліс продати рада, або протеребити, - був би грунт як у людей, не ся чортівська пуща (Л. Укр., III, 1952, 258).

3. Особи, що працюють у якій-небудь галузі виробництва; працівники. - Чого ж це ви самі носили сахар? Чи людей не було в сахарні, чи що? (Н.-Лев., III, 1956, 324); - Ось цей хлопець.. іде до вас шукати роботи. - Тепер і нема такої, люди всі на місцях (Стельмах, І, 1962, 255); // Особовий склад війська, жива сила (на противагу техніці). Людей, поповнення, солдатів! Живих багнетів, живих шабель! Ось чого йому зараз найбільше бракує (Гончар, II, 1959, 318); - Ви підете в тил для диверсій. - Я втратив всіх людей (Довж., І, 1958, 357).

4. з означ., іст. Різні категорії вільного і особисто залежного населення у феодальному суспільстві. І не в однім отім селі, А скрізь на славній Україні, Людей у ярма запрягли Пани лукаві... (Шевч., II, 1953, 111); Звідусіль прибували до Разіна козаки, селяни, холопи, "робітні люди", які працювали на пристанях (Іст. СРСР, І, 1957, 171); // Особи, які перебували в особистій залежності від пана; кріпаки. Почав пан хату одмагати: десь прикупив сім'ю людей, то треба було хати (Вовчок, І, 1955, 27); // заст . Чоловіки у протиставленні жінкам. Вже повну холодну натирили і людей, і жінок, і дівчат (Кв.-Осн., II, 1956, 399); - Стоять два чоловіки. А хто там стоїть? - Люди. - А буде бабів з десять - то все баби! (Коцюб., І, 1955, 61).

ЛЮДИНА, и, ж. 1. Одиничне до люди 1. Не з багатством жить, а з людиною! (Укр.. присл.., 1955, 114); Любить і звір свою дитину. Але поріднитися душею, а не кревно може тільки людина (Довж., І, 1958, 259); Горький безмежно вірив в радянську людину, яку він називає найпотрібнішою людиною на землі (Рад. Укр., 17.VІ 1951, 1); Ім'я В. І. Леніна - безсмертного генія революції - безмежно близьке, дороге, рідне і любиме для кожної людини праці (Укр. іст. ж., 2, 1960, 8); Перепелиха була вже стара людина, добра, жалісна (Мирний, І, 1949, 176); [Батура:] У вас на селі єсть одна надзвичайної краси людина, душевної краси (Корн., Калин. гай, 1950, 86); Він став людиною, що впевнено керує ходом виробництва на заводі (Шовк., Інженери, 1948, 23); // Будь-яка особа; кожний. О рідний мій краю, Я іншої справді країни не знаю, Де вільна людина, де всім є робота... (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 100); - Коли віз ламається, людина розуму набирається (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 109); // Людська постать. З мужських [чоловічих] костюмів найбільшу увагу взяв білий ведмідь. Чудова маска на цілу людину (Коцюб., III, 1956, 193); Тут, на тлустій землі, врівень з людиною, ростуть ледь-ледь побризкані місяцем бурякові висадки (Стельмах, II, 1962, 80); // Уживається у значенні одиниці ліку людей. [Семен Мельниченко:] Чи знайдеться ж у світі хоч одна людина, щоб не закохалась на цей любий, тихий та веселий рай? (Кроп., І, 1958, 59); Темінь придавила човен до води, і на ньому насторожено слідкують за берегом дві людини (Стельмах, II, 1962, 57).

$Бувала [в бувальцях] (стріляна, терта і т. ін. ) людина - особа з життєвим досвідом, яка багато знає і вміє. Йоська одразу зрозумів, з ким має діло, і, сповнений спокою бувалої в бувальцях людини, кивнув головою (Досв., Вибр., 1959, 295); Прибулий з Криму вояка.. поводив себе тут, як людина стріляна і впливова (Гончар, II, 1959, 346); Завжди він умів з людьми ладити.. Він людина терта (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 82); Маленька людина - особа, яка не відіграє значної ролі в суспільстві. Візьмімо, нарешті, ставлення російської літератури до так званої маленької людини. Гоголівський Акакій Акакійович був оточений співчуттям і вболіванням (Талант.., 1958, 15); Свіжа людина - особа, яка ще не звикла до певного середовища, роду занять і т. ін. Тарасові, свіжій на шахті людині, працювати на в'язких рудах було особливо важко (Ткач, Плем'я.., 1961, 183); Своя людина - особа, близька до інших осіб чи певного середовища. Встряне [агент] в компанію, скрізь він своя людина (Коцюб., II, 1955, 242); Хоч би [тобі] жива людина - хоч будь-хто, хоч хто-небудь. Через півгодини хоч би тобі жива людина показалася на вулиці (Мирний, III, 1954, 287); Як одна людина - разом, одностайно. Вся солдатська маса підвелася раптом, як одна людина (Довж., І, 1958, 47).

2. Особа як втілення високих інтелектуальних і моральних властивостей. Уперед до звершення замірів, Що поклав дев'ятнадцятий вік; Скиньмо владу катів-бузувірів, Щоб людиною став чоловік! (Граб., І, 1959, 394); Хай дружби непогасної крило Гірке від тебе відганяє зло, І хай у час останній свій про сина Спокійно я подумаю: людина! (Рильський, II, 1960, 283).

@ Вважати за людину кого - поважати кого-небудь, рахуватися з кимось. Не тяжкість оцієї єгипетської роботи гнітить його, гнітить те, що за людину тебе не вважають (Гончар, II, 1959, 355); Вийде (буде) людина з кого - сформується особа з позитивними якостями (звичайно про молодь). - Треба ж, голубко, - каже стара, - її на розум навчити, Я скажу те, а ти що друге, то й вийде з неї людина (Вовчок, І, 1955, 105); Відчувати себе людиною - відчувати свою людську гідність. Завдяки зусиллям Комуністичної партії в нашій країні уперше в історії людства трудівник відчув себе людиною (Ком. Укр., 1, 1959, 8); Віра в людину - віра в позитивні якості людської вдачі. Разом з вірою в людину в душі Франковій живе віра в світлу будучність для нашої землі (Коцюб., III, 1956, 40); Зробити людину з кого; Зробити людиною кого - навчити чого-небудь, допомогти зайняти певне становище в суспільстві. Йону-бессарабця Хаєцький взяв до себе в їздові, пообіцявши "зробити з нього людину" (Гончар, III, 1959, 343); Аби він був одружений на одній з його дочок - навчився б усьому любісінько. О, доньки його хоч з кого зроблять людину (Стельмах, І, 1962, 266); Як людина з людиною - на рівних правах. Не думаючи про свою різницю у званнях та чинах, ..почувають себе рівними, як людина з людиною, і серйозна, вдумлива тече між ними розмова (Гончар, II, 1959, 407).

3. Уживається у значенні особового або неозначено-особового займенника. Людина ввійшла в ясний кружок, розкинутий червонуватим огнем (Н.-Лев., II, 1956, 216); [Лікар:] Людина собі встановилась, вибрала собі свою лінію, має обов'язки, сім'ю (Л. Укр., II, 1951, 49); - Товариші, що це за розмови? - спалахнув Рябов.. - Ну, дай же сказати людині! - перепинили його товариші (Довж., І, 1958, 455); - Буває ж отаке з людиною, - задумався Роман Блаженко. - Дома його вже либонь занесли в без вісті пропавші (Гончар, III, 1959, 333); // Уживається у значенні узагальненого або займенникового звертання (часто з означенням). - Ой, що ти, Свириде.. Що ти, людина дорога (Стельмах, II, 1962, 25).