slovnyk.ua slovnyk.ua
  • Написати
  • Словник
  • Сервіси  НОВИЙ СЕРВІС!
    • Звертання
    • Транслітерація
    • Наголоси  Бета версія
  • Словникарня
  • Правопис 2019
  • Форум
Увійти
Вхід
ЗАБУЛИ ПАРОЛЬ?
Реєстрація

Авторизуючись, ви погоджуєтеся з політикою конфіденційності.

Реєстрація
Відмінити

Для завершення реєстрації необхідно буде пройти за отриманим посиланням.

Реєструючись, ви погоджуєтеся з політикою конфіденційності.

Скинути пароль
Відмінити

Для зміни пароля необхідно буде пройти за отриманим на вказану адресу посиланням і ввести новий пароль.

А
Б
В
Г
Ґ
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Ї
Й
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ь
Ю
Я

люди

ЛЮДИ, ей, мн. (одн. людина, и, ж.). 1. Суспільні істоти, що являють собою найвищий ступінь розвитку живих організмів, мають свідомість, володіють членороздільною мовою, виробляють і використовують знаряддя праці. Благороднійший ти із людей, брате-друже мій єдиний Семене! (Шевч., VI, 1957, 115); Доба Жовтнева відкрива Дорогу світлу людям і людині! (Рильський, III, 1961, 308); - Наука доводить, що життя на Марсі існує, але чи єсть там люди і які вони, поки що невідомо (Тют., Вир, 1964, 41); // Ці істоти у протиставленні іншим істотам. Ви ж люди, люди, не собаки! (Шевч., II, 1953, 501); Шукають, як би підритися під мене... А ще людьми зовуться, християнами!.. (Мирний, І, 1954, 163); - Що ви робите?! Чи ви люди чи ви нелюди?! - заголосила дівчина, коли побачила, як проходжався по парубочому тілі Октав Пігловський (Стельмах, І, 1962, 466); // звичайно з означ. Особи, що належать до певної суспільної групи, середовища. Досвітні огні вже горять, То світять їх люди робочі (Л. Укр., І, 1951, 87); Є багато на світі учених людей, а поетів мало. Треба мати талан (Коцюб., III, 1956, 277); Місто сонця й сталі. Люди битви й праці, Ковалі й рибалки, дужі волгарі (Бажан, І, 1946, 134); // з означ. Особи, об'єднані певними, характерними або спільними ознаками. Сивина обхопила його голову, ніби білим вінком, як буває у чорнявих людей з цупким густим волоссям (Н.-Лев., II, 1956, 252); Старі люди казали, що в нашому селі й помирати не так страшно, як по інших селах (Довж., І, 1958, 75); // звичайно з числ. або означ. Певна або велика кількість осіб. Над водою купка людей лагодилась сідати в човен (Коцюб., І, 1955, 385); - Чи певні ви... - В чому? - Що серед двох десятків людей, присутніх зараз на засіданні, не знайдеться хоч би один, що не вміє тримати язик за зубами? (Головко, II, 1957, 467); Скінчилась вистава... з воріт виходять люди... О, скільки, скільки тут знайомих милих лиць! (Сос., І, 1957, 261).

@ Будуть (вийдуть) люди з кого - сформується хтось із позитивними якостями (звичайно про молодь). - Учися, серденько, колись з нас будуть люде, - ти сказала (Шевч., II, 1953, 283); [Голос:] Не смійтесь: ще з них вийдуть люди, У їх руках і керма буде (Олесь, Вибр., 1958, 431); - Овва! Ну, тоді з тебе люди будуть (Гончар, III, 1959, 417); Вибиватися (вибитися) в люди див. вибиватися; Виводити (вивести) в люди див. виводити; Вийти в люди див. виходити; Забутий людьми - покинутий, самотній. Намалював [Сев] картину життя на цьому спеченому острові, ..Халупа на похилому березі, ..і хазяї, не знати чого викинуті до цієї пустелі й забуті людьми (Ю. Янов., II, 1958, 52); Люди доброї волі див. добрий; Мати за людей кого - ставитися з повагою до кого-небудь. - Розсуди нас з нашою Злощасною Долею, що споконвіку пеклом на нас дише; .. не хоче нас за людей мати (Мирний, IV, 1955, 368).

2. Сторонні, інші особи у протиставленні суб'єктові. Нехай людям лихо сниться, а ми заспіваймо (Шевч., І, 1951, 107); [Явдоха:] Таточку! А що ж люди скажуть? ..Батько, скажуть, вигнав рідного сина з двору (Мирний, V, 1955, 139); - Хотіли ж якнайкраще зустріти вашу дитину, чого в себе не було, в людей позичили (Стельмах, І, 1962, 61); // Особи, що оточують певного суб'єкта. - Ти між людьми ходиш, по городах вештаєшся!.. (Мирний, V, 1955, 137); Як хочеш від людей шаноби, Любов і гнів бери у путь, А то лиш допотопні сноби Твою поезію приймуть (Рильський, III, 1961, 85); // Особи, знайомі певному суб'єктові. Якось мене забули люди, не пишуть, навіть на листи не одповідають (Коцюб., III, 1956, 433); У цій хаті вона в пояс вклонялася батькам і людям, ждучи, сподіваючись від них на своє.. щастя (Стельмах, І, 1962, 34); // Особи, що мають справу з певним суб'єктом. - Чого ж більше думати? Присилай у вівторок, післязавтра, людей, бери рушники (Кв.-Осн., II, 1956, 70); [Явдошка:] Тату! Он вас люди питаються. [Xрапко:] Які люди? (Мирний, V, 1955, 122); [Наташа:] Це ви мене хочете заміж видати?.. За Риндю так за Риндю. З богом, Парасю, як люди трапляються (Зар., Антеї, 1962, 236); // Особи, з якими певний суб'єкт зв'язаний якими-небудь обов'язками (господарі, наймачі тощо). Прийшлося [Мотрі] в чужій хаті людям годити, людей слухати (Мирний, І, 1949, 282); - Федько одужав, оце пасти найнявсь до людей (Головко, І, 1957, 93); // Уживається у значенні узагальнення, узагальненого звертання (часто з означенням добрі). [Петро:] Один перед одного забігає, очевидячки бреше, обдурити хоче... Ох, люди, люди!.. (Мирний, V, 1955, 159); - Рятуйте, люди добрі! Вбивають! Вбивають! (Довж., І, 1958, 192); - Замовч, потерча, коли люди думають! - гримнув на нього Палилюлька (Стельмах, II, 1962, 87).

@ Добрі люди - ті, що доброзичливо, чуйно ставляться до інших. - Коли добрі люди та з добрим словом, то просимо до господи (Кв.-Осн., II, 1956, 56); Повні пляшки та полумиски нагадували, що зібралися сюди добрі люди не задля пісних розмов (Дмит., Наречена, 1959, 199); Мокрина посміхнулася крізь сльози, бачачи, що світ не без добрих людей, що з такими, як горнилівські незаможники, не пропадеш (Речм., Весн. грози, 1961, 339); Людям на сміх - не так, як треба; погано, недобре. Зробив людям на сміх (Номис, 1864, № 7577); На люди - в оточення інших, сторонніх осіб. - Чи було так з тобою? Хочеш піти скоріше на люди, де багато народу, але почуваєш себе ще більш самотньо (Ю. Янов., II, 1958, 75); Сам хазяїн з'явився на люди в якомусь арештантському сіряку (Гончар, II, 1959, 213); На людях - у присутності інших осіб, у товаристві. Почуваю себе так собі.., але на людях забуваю свої слабості (Коцюб., III, 1956, 318); На людях Богуна всі бачили спокійним і щасливим (Кач., Вибр., 1953, 100); Не міг [Кузьмін] зараз бути на людях, пішов до моря (Збан., Сеспель, 1961, 95); Піти в люди - піти працювати по найму у чужих, живучи у них; По людях ходити див. ходити; Про людей - для сторонніх. [Хвеся:] Яка з мене була б дворянка чи бариня? Зверху панство, а всередині - хамство; про людей - тихо, а про себе - лихо?! (Кроп., III, 1959, 126); У людях - у чужих, у наймах. Як занедужала в людях, батько й мати прийшли й забрали мене з дитиною до себе (Барв., Опов.., 1902, 60); Як у людей - такий, як у інших, такий, як подобає. І сорочка на ньому - не як у людей; замість білої, як закон повеліва, вона в нього або червона, або синя (Кв.-Осн., II, 1956, 9); [Килина:] Та я б і цілий ліс продати рада, або протеребити, - був би грунт як у людей, не ся чортівська пуща (Л. Укр., III, 1952, 258).

3. Особи, що працюють у якій-небудь галузі виробництва; працівники. - Чого ж це ви самі носили сахар? Чи людей не було в сахарні, чи що? (Н.-Лев., III, 1956, 324); - Ось цей хлопець.. іде до вас шукати роботи. - Тепер і нема такої, люди всі на місцях (Стельмах, І, 1962, 255); // Особовий склад війська, жива сила (на противагу техніці). Людей, поповнення, солдатів! Живих багнетів, живих шабель! Ось чого йому зараз найбільше бракує (Гончар, II, 1959, 318); - Ви підете в тил для диверсій. - Я втратив всіх людей (Довж., І, 1958, 357).

4. з означ., іст. Різні категорії вільного і особисто залежного населення у феодальному суспільстві. І не в однім отім селі, А скрізь на славній Україні, Людей у ярма запрягли Пани лукаві... (Шевч., II, 1953, 111); Звідусіль прибували до Разіна козаки, селяни, холопи, "робітні люди", які працювали на пристанях (Іст. СРСР, І, 1957, 171); // Особи, які перебували в особистій залежності від пана; кріпаки. Почав пан хату одмагати: десь прикупив сім'ю людей, то треба було хати (Вовчок, І, 1955, 27); // заст . Чоловіки у протиставленні жінкам. Вже повну холодну натирили і людей, і жінок, і дівчат (Кв.-Осн., II, 1956, 399); - Стоять два чоловіки. А хто там стоїть? - Люди. - А буде бабів з десять - то все баби! (Коцюб., І, 1955, 61).

люди - іменник, множина рід, істота, тільки множина
ВІДМІНОКОДНИНАМНОЖИНА
Називнийлюди
Родовийлюдей
Давальнийлюдям
Знахіднийлюдей
Оруднийлюдьми
Місцевийна/у людях
Кличнийлюди

§ 4. Я, Ю, Є (п. 2): люди

§ 5. Я, Ю, Є (п. 2): люди
§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини (п. 1, а): люди, люди, людей, людям, людьми
§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини (п. 1, а, прим.): люди, люди, людей, людям, людьми
§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини (п. 2, а): люди, люди, людей, людям, людьми
§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини (п. 3, а): люди, люди, людей, людям, людьми
§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини (п. 4, б): люди, люди, людей, людям, людьми
§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини (п. 5, в): люди, люди, людей, людям, людьми

людина

ЛЮДИНА, и, ж. 1. Одиничне до люди 1. Не з багатством жить, а з людиною! (Укр.. присл.., 1955, 114); Любить і звір свою дитину. Але поріднитися душею, а не кревно може тільки людина (Довж., І, 1958, 259); Горький безмежно вірив в радянську людину, яку він називає найпотрібнішою людиною на землі (Рад. Укр., 17.VІ 1951, 1); Ім'я В. І. Леніна - безсмертного генія революції - безмежно близьке, дороге, рідне і любиме для кожної людини праці (Укр. іст. ж., 2, 1960, 8); Перепелиха була вже стара людина, добра, жалісна (Мирний, І, 1949, 176); [Батура:] У вас на селі єсть одна надзвичайної краси людина, душевної краси (Корн., Калин. гай, 1950, 86); Він став людиною, що впевнено керує ходом виробництва на заводі (Шовк., Інженери, 1948, 23); // Будь-яка особа; кожний. О рідний мій краю, Я іншої справді країни не знаю, Де вільна людина, де всім є робота... (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 100); - Коли віз ламається, людина розуму набирається (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 109); // Людська постать. З мужських [чоловічих] костюмів найбільшу увагу взяв білий ведмідь. Чудова маска на цілу людину (Коцюб., III, 1956, 193); Тут, на тлустій землі, врівень з людиною, ростуть ледь-ледь побризкані місяцем бурякові висадки (Стельмах, II, 1962, 80); // Уживається у значенні одиниці ліку людей. [Семен Мельниченко:] Чи знайдеться ж у світі хоч одна людина, щоб не закохалась на цей любий, тихий та веселий рай? (Кроп., І, 1958, 59); Темінь придавила човен до води, і на ньому насторожено слідкують за берегом дві людини (Стельмах, II, 1962, 57).

$Бувала [в бувальцях] (стріляна, терта і т. ін. ) людина - особа з життєвим досвідом, яка багато знає і вміє. Йоська одразу зрозумів, з ким має діло, і, сповнений спокою бувалої в бувальцях людини, кивнув головою (Досв., Вибр., 1959, 295); Прибулий з Криму вояка.. поводив себе тут, як людина стріляна і впливова (Гончар, II, 1959, 346); Завжди він умів з людьми ладити.. Він людина терта (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 82); Маленька людина - особа, яка не відіграє значної ролі в суспільстві. Візьмімо, нарешті, ставлення російської літератури до так званої маленької людини. Гоголівський Акакій Акакійович був оточений співчуттям і вболіванням (Талант.., 1958, 15); Свіжа людина - особа, яка ще не звикла до певного середовища, роду занять і т. ін. Тарасові, свіжій на шахті людині, працювати на в'язких рудах було особливо важко (Ткач, Плем'я.., 1961, 183); Своя людина - особа, близька до інших осіб чи певного середовища. Встряне [агент] в компанію, скрізь він своя людина (Коцюб., II, 1955, 242); Хоч би [тобі] жива людина - хоч будь-хто, хоч хто-небудь. Через півгодини хоч би тобі жива людина показалася на вулиці (Мирний, III, 1954, 287); Як одна людина - разом, одностайно. Вся солдатська маса підвелася раптом, як одна людина (Довж., І, 1958, 47).

2. Особа як втілення високих інтелектуальних і моральних властивостей. Уперед до звершення замірів, Що поклав дев'ятнадцятий вік; Скиньмо владу катів-бузувірів, Щоб людиною став чоловік! (Граб., І, 1959, 394); Хай дружби непогасної крило Гірке від тебе відганяє зло, І хай у час останній свій про сина Спокійно я подумаю: людина! (Рильський, II, 1960, 283).

@ Вважати за людину кого - поважати кого-небудь, рахуватися з кимось. Не тяжкість оцієї єгипетської роботи гнітить його, гнітить те, що за людину тебе не вважають (Гончар, II, 1959, 355); Вийде (буде) людина з кого - сформується особа з позитивними якостями (звичайно про молодь). - Треба ж, голубко, - каже стара, - її на розум навчити, Я скажу те, а ти що друге, то й вийде з неї людина (Вовчок, І, 1955, 105); Відчувати себе людиною - відчувати свою людську гідність. Завдяки зусиллям Комуністичної партії в нашій країні уперше в історії людства трудівник відчув себе людиною (Ком. Укр., 1, 1959, 8); Віра в людину - віра в позитивні якості людської вдачі. Разом з вірою в людину в душі Франковій живе віра в світлу будучність для нашої землі (Коцюб., III, 1956, 40); Зробити людину з кого; Зробити людиною кого - навчити чого-небудь, допомогти зайняти певне становище в суспільстві. Йону-бессарабця Хаєцький взяв до себе в їздові, пообіцявши "зробити з нього людину" (Гончар, III, 1959, 343); Аби він був одружений на одній з його дочок - навчився б усьому любісінько. О, доньки його хоч з кого зроблять людину (Стельмах, І, 1962, 266); Як людина з людиною - на рівних правах. Не думаючи про свою різницю у званнях та чинах, ..почувають себе рівними, як людина з людиною, і серйозна, вдумлива тече між ними розмова (Гончар, II, 1959, 407).

3. Уживається у значенні особового або неозначено-особового займенника. Людина ввійшла в ясний кружок, розкинутий червонуватим огнем (Н.-Лев., II, 1956, 216); [Лікар:] Людина собі встановилась, вибрала собі свою лінію, має обов'язки, сім'ю (Л. Укр., II, 1951, 49); - Товариші, що це за розмови? - спалахнув Рябов.. - Ну, дай же сказати людині! - перепинили його товариші (Довж., І, 1958, 455); - Буває ж отаке з людиною, - задумався Роман Блаженко. - Дома його вже либонь занесли в без вісті пропавші (Гончар, III, 1959, 333); // Уживається у значенні узагальненого або займенникового звертання (часто з означенням). - Ой, що ти, Свириде.. Що ти, людина дорога (Стельмах, II, 1962, 25).

людина - іменник, жіночий рід, істота
ВІДМІНОКОДНИНАМНОЖИНА
Називнийлюдиналюди
Родовийлюдинилюдей
Давальнийлюдинілюдям
Знахіднийлюдинулюдей
Оруднийлюдиноюлюдьми
Місцевийна/у людиніна/у людях
Кличнийлюдинолюди

§ 60. Велика буква в особливому стилістичному вживанні (п. 3): Людина

§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини (п. 1, а, прим.): людина, люди, люди, людей, людям, людьми

Про Словник

СЛОВНИК.ua містить тлумачний словник української мови - понад 130 000 тлумачень із СУМ* та понад 21 000 тлумачень, доданих командою та користувачами СЛОВНИК.ua. Словоформи (орфографічний словник української мови) для більше ніж 260 000 слів. Сервіс звертання містить понад 2600 імен та по батькові. Сервіс транслітерації містить офіційну "паспортну" (КМУ 2010) транслітерацію онлайн. СЛОВНИК.ua містить Помічника, який допоможе вам уникнути суржику та підкаже правильне слово. База "антисуржика" містить понад 700 слів та виразів. Також на нашому сайті розміщено зручний новий правопис Української мови 2019 онлайн з пошуком. А ще у нас є сервіс "Наголоси", що розставляє наголоси в українських текстах.

* СУМ - Словник української мови в 11 томах. Дозвіл на використання люб'язно надано Інститутом Мовознавства ім. О.О.Потебні.

На зв'язку     
  • Email: slovnyk.ua@gmail.com

Slovnyk.ua - тлумачення, орфографія, транслітерація онлайн, звертання, новий правопис онлайн.     © 2005-2021 - slovnyk.ua

  • Словник
  • Звертання
  • Транслітерація
  • Наголоси
  • Словникарня
  • Правопис
  • Форум