мандрівниця
МАНДРІВНИЦЯ, і, ж. Жін. до мандрівник. [Єгиптянин:] Се хата Ра, оселя Озіріса, притулок для мандрівниці Ізіди (Л. Укр., II, 1951, 244); Той, що просиджував в скелі віками, В скелю єлейними кликав річами Дівчинку Лесю, малу мандрівницю (Забашта, Вибр., 1958, 59); * Образно. Бризнула зливою Хмара-водянка, моя мандрівниця (Шпорта, Вибр., 1958, 54); * У порівн. Тижнів три буяє спека, сонце палить гаряче, як мандрівниця далека, прийде хмарка - і втече (Уп., Вітчизна миру, 1951, 98).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мандрівниця | мандрівниці |
Родовий | мандрівниці | мандрівниць |
Давальний | мандрівниці | мандрівницям |
Знахідний | мандрівницю | мандрівниць |
Орудний | мандрівницею | мандрівницями |
Місцевий | на/у мандрівниці | на/у мандрівницях |
Кличний | мандрівнице | мандрівниці |