менталітет
МЕНТАЛІТЕТ, -у, ч. Сукупність психічних, інтелектуальних, ідеологічних, релігійних, естетичних і т. ін. особливостей мислення народу, соціальної групи або індивіда. // Своєрідний стан, рівень розвитку і спрямованості індивідуальної та групової свідомості, здатність до засвоєння норм, принципів, життєвих орієнтацій, суспільних цінностей та адаптації до умов соціального середовища, можливостей впливу на нього, відтворення сукупного досвіду попередніх поколінь. // Відносно цілісна сукупність думок, вірувань, які створюють картину світу та зміцнюють єдність культурної традиції.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | менталітет | менталітети |
Родовий | менталітету | менталітетів |
Давальний | менталітетові, менталітету | менталітетам |
Знахідний | менталітет | менталітети |
Орудний | менталітетом | менталітетами |
Місцевий | на/у менталітеті | на/у менталітетах |
Кличний | менталітете | менталітети |