мигати
МИГАТИ, аю, аєш, недок. 1. Те саме, що блимати 1. Щебетав соловейко, зорі мигали, вітерець пахучий шарудів вишеньками (Тесл., Вибр., 1950, 81); Не могла [жінка панотця] вечором шити при поганім світлі, що лиш смерділо й мигало (Март., Тв., 1954, 228).
2. Те саме, що блискати. Страшна блискавка мигає та миготить сливе безперестанку (Н.-Лев., II, 1956, 390); Зрідка десь далеко мигала блискавка, освітлюючи суворі людські обличчя (Чорн., Визвол. земля, 1959, 77); // безос. [Дремлюга:] Навколо мигає, мабуть, гроза буде... (Корн., II, 1955, 344); // чим. Посилати короткі світлові сигнали. - Значить, коли щось трапиться, - сказав пілот дівчинці, - мигай бортовими вогнями (Трубл., Шхуна.., 1940, 188).
3. Те саме, що кліпати 1. З-під стола вискочив якийсь звір, скочив на стіл і став на чотирьох ногах.. Чорна морда сердито мигала очима й вищиряла білі зуби (Н.-Лев., III, 1956, 80); Не мигаючи, він різко дивиться на дукача й безжалісно січе його своєю злобою (Стельмах, II, 1962, 350).
4. Те саме, що мелькати 1. Її тонкі пальці з дротами тільки мигали (Н.-Лев., III, 1956, 88); В її руках лише мигали листки тютюну (Кобр., Вибр., 1954, 129); І одна за одною.. у пам'яті мигають згадки - як станції (Еллан, II, 1958, 11).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мигаю | мигаємо |
2 особа | мигаєш | мигаєте |
3 особа | мигає | мигають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мигатиму | мигатимемо |
2 особа | мигатимеш | мигатимете |
3 особа | мигатиме | мигатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | мигав | мигали |
Жіночий рід | мигала | |
Середній рід | мигало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мигаймо | |
2 особа | мигай | мигайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | мигаючи | |
Минулий час | мигавши |