МОВА, и, ж. 1. Здатність людини говорити, висловлювати свої думки. Має добре слово в світі сирота.., Та ніхто про матір на сміх не спита, А Йвася спитають.. Не дадуть до мови дитині дожить (Шевч., І, 1951, 41).

@ Відбирати (відібрати) мову див. відбирати; Віднімати (відняти) мову див. віднімати; До мови приходити (прийти) - відновлювати здатність говорити. [Мавка:] Я ще до мови не прийшла, як він схопивсь на рівні ноги (Л. Укр., III, 1952, 250); Зав'язало (перепинило і т. ін.) мову кому, перев. безос. - хтось утратив здатність говорити. За цілий той день не чутно було слова у хаті, мов яке лихо прийшло і зав'язало мову (Мирний, IV, 1955, 84); Ту ж мить їй стиснуло горло, перепинило мову, і вона як стояла, так і впала на землю і, притиснувши руки до грудей, заридала тяжко... (Гр., II, 1963, 381).

2. Сукупність довільно відтворюваних загальноприйнятих у межах даного суспільства звукових знаків для об'єктивно існуючих явищ і понять, а також загальноприйнятих правил їх комбінування у процесі вираження думок. Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його мова (Мирний, V, 1955, 314); А мова живе і рікою тече, І хвилями плещуть в ній зміни... (Еллан, І, 1958, 247); * У порівн. І краплі десь звучать ласкаві, як мова рідна і жива (Сос., Солов. далі, 1957, 36); // Різновид цього комбінування у процесі вираження думок, якому властиві ті або інші характерні ознаки. Хто нікчемну душу має. То така ж у нього й мова (Л. Укр., І, 1951, 378); Велич і масштабність подій змушувала мене стискувати матеріал [у фільмі "Арсенал"]. Це можна було б зробити, вдаючись до мови поетичної, що й ' начебто моєю творчою особливістю (Довж., І, 1958, 23); Наукова мова є та ділянка словесної роботи, на якій найгостріше відчувається все, що стосується точності виразу (Мовозн., ІУ-У, 1947, 153).

^ Аморфні (ізолюючі) мови - мови, що не мають форм словозміни; Мертві мови див. мертвий; Непряма мова див. непрямий; Пряма мова див. прямий; Частина мови - граматична категорія слів, об'єднаних спільністю значення, форм і синтаксичної ролі.

3. Мовлення, властиве кому-небудь; манера говорити. Живо й просто вилита стареча мова (Шевч., VI, 1957, 133); Лякають дитину й дядьків погляд, і його буркотлива мова (Стельмах, І, 1962, 343); У розмовах ввічливий [Хома] і не лихослов.. У його мові переважають пестливі слова (Тют., Вир, 1964, 80).

Езопівська мова див. езопівський.

4. Те, що говорять, чиї-небудь слова, вислови. Поклали шальовки соснові. Кругом наставили мисок; І страву всякую, без мови, В голодний пхали все куток (Котл., І, 1952, 68); Старий Семен говорив довго; його мова чимдальш пливла вільніше та скоріше, як вода на потоках (Коцюб., І, 1955, 42); // Розмова, бесіда. Тільки в них [у панів] і мови було, що князі та пани вельможнії (Вовчок, І, 1955, 107); 3 Ольгою ніяк мови не зв'яжеш. Хоче чужою стати (Коп., Лейтенанти, 1947, 114); Побачивши ординарця, Монтегю урвав мову. Він глянув на своїх співбесідників (Загреб., Європа 45, 1959, 134); // Звуки розмови. Нігде не чуть людської мови; Звір тілько виє по селу (Шевч., І, 1963, 129); Не чути було ніякого гомону й мови (Ю. Янов., II, 1958, 208).

@ Вести мову - говорити. Промовець від такої нашої, як йому здавалось, чулості до його майбутніх дотепів - зовсім розквітнув, ведучи мову далі (Ю. Янов., II, 1958, 100); Вести мову про кого - що - говорити про кого, що-небудь. Довкола відбуваються такі події, а він веде мову про дурниці (Собко, Срібний корабель, 1961, 130); Говорити (заговорити) іншою мовою - стати іншим. Йому здавалося.., що відтепер [після закінчення війни] люди мусять.. забути про все буденне, заговорити один до одного іншою мовою. Адже сьогодні все навкруги було іншим (Гончар, III, 1959, 438); Говорити різними мовами (на різних мовах) - не розуміти один одного. [Хвора:] Не хтіла б я тебе вразити, сестро, Та, бачу, прийдеться розмову залишити, Бо ми говоримо на різних мовах (Л. Укр., І, 1951, 117); Як би ми з тобою не говорили, все рівно не зрозуміємо один одного, бо говоримо на різних мовах. Ти хочеш, щоб у тебе було повне горище хліба і чотири пари чобіт, а я хочу, щоб до всього цього в нас ще росла й чорна металургія (Тют., Вир, 1964, 29); Гострий на мову - те саме, що Гострий на слово (див. гострий). [Василь:] Ну й гостра ж на мову! На нашім кутку таких дівчат і заводу нема (Крон., II, 1958, 115); Зайшла (заходить і т. ін.) мова про кого - що - почали (починають) говорити про кого-, що-небудь. І вже як умів [Артем].. сперечався з Павлом, про що б не зайшла мова (Головко, II, 1957, 419); Сварка виникла з дрібниці - зайшла мова про оформлення документів для паспорта, І батько мав необережність запропонувати дочці змінити ім'я (Гончар, Тронка, 1963, 139); Між братами ще ніколи серйозно не заходила мова про дівчат (Стельмах, І, 1962, 68); Зводити (звести) мову на кого - що - почати говорити про кого-, що-небудь. Оповів [жандарм] перше, що тепер їм на службі "трудно", а далі звів мову на тих, через кого стало "трудно" (Коцюб., II, 1955, 194); Знаходити (знайти) спільну мову див. знаходити; Мова була раніше (вже) про кого - що - говорилося раніше про кого-, що-небудь. Була вже мова про те, що дід Григорій був не балакучий, але хочеться ще раз нагадати, що він справді-таки був мовчазний (Довж., І, 1958, 75); Мова йде (йшла, мовиться, мовилась і т. ін.) про кого - що - говориться (говорилось) про кого-, що-небудь. Данило робить над собою зусилля і не знав: чи він божеволіє, чи це насправді йде мова про нього (Стельмах, II, 1962, 229); У ті часи, про які йде мова, тут, на високій кручі, .. ще стояло - впритул одним боком до лісу, а другим до Дніпра - городище (Скл., Святослав, 1959, 11); Мова йде про те, щоб практично забезпечити перехід від автоматизації окремих агрегатів і установок до комплексної автоматизації (Наука.., 1, 1959, 7); [Річард:] Пробачте, я щось вас не розумію. В нас мова йшла про статую... (Л. Укр., III, 1952, 91); Микола догадавсь, що мова мовилась, мабуть, про нову дівчину на селі (Н.-Лев., II, 1956, 173); - Треба ж думати, що до чого, коли й як.. - Та про це ж і мова мовиться! (Довж., І, 1958, 341); Мова коротка в кого з ким - немає про що багато говорити кому-небудь з кимось. - У нас, знаєте, мова коротка,- креснув офіцера поглядом Баржак.- Хто не схиля голову перед працею- тому нахилимо (Гончар, II, 1959, 78); Мова не мовилася - не було бажання говорити; не говорилося. Сумно стало. Мова не мовилася (Вовчок, І, 1955, 244); Мову знаходити з ким - мати про що говорити з ким-небудь. Там, у дворі, між челяддю.. і сміялася вона з іншими, і мову знаходила... (Вовчок, І, 1955, 170); Мову почати (розпочати, зняти, завести і т. ін). - почати говорити. Хоче [мати] мову почати з батьком, та голосу нема слово вимовити (Вовчок, І, 1955, 224); Там, у кутку, троє [братчиків] завели річ про теперішнє життя трудне; другі зняли мову, як панів дурили (Мирний, І, 1949, 336); Мало не з кожним приїжджим заводить Демид мову про того свого генерала і дивується, що ніхто про нього не чув і не знав (Гончар, Тронка, 1963, 69); - Коли вже ви завели мову про землю, так дозвольте вам сказати, що земля в житті рослини ніколи повністю не відігравала ролі матері (Довж., І, 1958, 415); Той п'є, закушує, той мову розпочав Про зайця, про хорти, про вдалі полювання... (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 77); На мові стати з ким - поговорити з ким-небудь;Не даватися (здаватися) на мову - не хотіти розмовляти. Ониська не заходила в хату й не давалася на мову ніяк (Л. Янов., І, 1959, 365); Недавно приїхала до неї дочка Галька: пишна така, що й на мову не здається (Кос., Новели, 1962, 158); Не може (не могло) бути [й] мови про що - немає (не було) чого й говорити про здійснення чого-небудь. Про те, щоб взяти перевал в лоб, не могло бути й мови. Це коштувало б занадто багато жертв (Гончар, III, 1959, 95); Залітали комарі й до палат, здіймали такий дзвін.., що ні про який сон не могло бути й мови (Збан., Сеспель, 1961, 110).

5. Публічний виступ на яку-небудь тему: промова. Раз на мові ксьондз казав: "Не впивайтесь, люди! На тім світі вам смола Замість вина буде!" (Рудан., Тв., 1956, 139); Оборонець говорить довго та гарно, а Гнат цілою істотою відповідає на його мову: "так, так"... (Коцюб., І, 1955, 76); - Майте спокій, люди! Я не годен перегаласувати таку силу, - гукає Антін, - мови я ще не скінчив (Чорн., Визвол. земля, 1950, 205).

6. тільки одн., чого, яка, перен. Те, що виражає собою яку-небудь думку, що може бути .засобом спілкування. Він десь розумів мову моїх очей, бо повертає обличчя до мене і кидає здивований погляд (Коцюб., II, 1955, 420); Камінну мову видатних пам'яток минулого він [М. Бажан] читає оком революційного поета (Не ілюстрація.., 1967, 126'); Одним з головних завдань студента-композитора є набуття ним майстерності досконалого володіння матеріалом .., музичною мовою (Мист., 1, 1956, 31).