МОЖНА, присудк. сл. 1. Є умови, можливості для здійснення чого-небудь; можливо. Де можна лантух, там торби не треба (Номис, 1864, № 1370); Провалилася їхня тачанка на мосту.. Дядьки рятують, що можна, лементують у відчаї (Гончар, II, 1959, 263); Якби не жовте листя в садках, то можна було б подумать, що надворі не бабине літо (Н.-Лев., II, 1956, 183); - Двох котів у мішок саджати не можна - покусаються (Тют., Вир, 1964, 13).

2. Дозволяється, дозволено. Що можна лялі, того не можна мамі! (Мирний, І, 1949, 230); Постукав до кімнати.. Двоє голосів - жіночий і чоловічий відповіли разом: "Можна" (Ю. Янов., II, 1958, 38).

Можна сказати див. сказати; Як можна - уживається у поєднанні з прислівником вищого ступеня для посилення і означає: по можливості. Турн, бачивши Троян роботу, Як рать Рутульськую трощать, .. Велів везти зо всіх олійниць, Де тілько єсть,.. Як можна швидше тарани (Котл., І, 1952, 234); Їм так допекли пани, що вони були ладні втекти од їх як можна далі, хоч на край світу (Н.-Лев., II, 1956, 218); Як [же] можна - уживається при вираженні негативного ставлення до чого-небудь, осуду чогось. - Чому ж ти мені зараз сього не прописала? - Що се ви, бабуню? Як можна?.. Зараз дознаються... (Вовчок, І, 1955, 104); [Олімпіада Іванівна:] Ах, Любочка! Нарешті [приїхала]! Ну, як же можна?! (Л. Укр., II, 1951, 7).

МОЖНИЙ, а, е, заст. 1. Могутній (у 1 знач.), сильний. [Василь:] Скасуйте ті установи, що поділили людей на багатих та бідних, на можних та безмежних (Мирний, V, 1955, 98); Він височіє, володар віків. На здибленім над прірвою коні. Простерши горду руку над Невою, - Він, Мідний Вершник, можний цар Петро (Рильський, Орл. сім'я, 1955, 50).

2. Заможний. Хто, коли, ставши в обороні бідних і слабих, не прийшов в розлад з можними й сильними? (Кобр., Вибр., 1954, 37); Кажуть, що так бог звелів, щоб на землі були можні і злидарі (Коч., Зол. грамота, 1960, 14).

3. діал. Можливий.