мудрагель
МУДРАГЕЛЬ, я, ч., розм., ірон. Той, хто багато роздумує, обмірковує. - Та я вже бачила таких мудрагелів (Свидн., Люборацькі, 1955, 30); Мене він не хотів мати радним через те, що я - мудрагель. Побоюється, що забагато знаю за його вчинки (Март., Тв., 1954, 212); Його трохи гостре обличчя, маленькі колючі й дуже цікаві очі чимось нагадували Кардашеві колгоспних дідів-мудрагелів (Жур., Звич. турботи, 1960, 19).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мудрагель | мудрагелі |
Родовий | мудрагеля | мудрагелів |
Давальний | мудрагелеві, мудрагелю | мудрагелям |
Знахідний | мудрагеля | мудрагелів |
Орудний | мудрагелем | мудрагелями |
Місцевий | на/у мудрагелі | на/у мудрагелях |
Кличний | мудрагелю | мудрагелі |