мізкувати
МІЗКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. 1. Продумувати що-небудь; розмірковувати. [Герасим:] Та ні, ви те візьміть: ти мізкуєш, ти крутиш головою: де того взять, де того; як обернуться, щоб земельки прикупить, та за думками і не їсться тобі, і не спиться тобі... (К.-Карий, І, 1960, 388); Конкуренція примушує підприємця мізкувати, ночами не спати, думати, в яку щілину пролізти, щоб заробити зайвий долар (Руд., Вітер.., 1958, 91); [Гаврило:] Я скільки разів мізкував, що як би воно ловко було.., коли б ми роботу поділяли по часах? (Кроп., III, 1959, 208); - Чого ж ви мовчите? - різко і незадоволено спитала Іра. - Я бачу, ви з тих, що довго мізкують (Дмит., Наречена, 1959, 17).
2. Те саме, що розуміти; тямити. - Як це не дивно тобі, а, теж на плечах голову, не гарбуза, маю. Дещо таки мізкую. - Бачу, за кого ти руку тягнеш (Головко, Вибр., 1936, 556).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мізкую | мізкуємо |
2 особа | мізкуєш | мізкуєте |
3 особа | мізкує | мізкують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мізкуватиму | мізкуватимемо |
2 особа | мізкуватимеш | мізкуватимете |
3 особа | мізкуватиме | мізкуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | мізкував | мізкували |
Жіночий рід | мізкувала | |
Середній рід | мізкувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мізкуймо | |
2 особа | мізкуй | мізкуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | мізкуючи | |
Минулий час | мізкувавши |