набундючуватися
НАБУНДЮЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАБУНДЮЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм. 1. Надуватися, розпускати крила.
2. перен. Пишаючись, надимаючись, прибирати зарозумілого, гордовитого вигляду. Парубок аж набундючився, пишаючись собою, і з гордою усмішкою на устах повертає з вулиці на вулицю (Стельмах, Хліб.., 1959, 550); Мелітару, побачивши у дверях Ранеску, набундючився (Чаб., Балкан, весна, 1960, 104).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | набундючуюся | набундючуємося |
2 особа | набундючуєшся | набундючуєтеся |
3 особа | набундючується | набундючуються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | набундючуватимуся | набундючуватимемося |
2 особа | набундючуватимешся | набундючуватиметеся |
3 особа | набундючуватиметься | набундючуватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | набундючувався | набундючувалися |
Жіночий рід | набундючувалася | |
Середній рід | набундючувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | набундючуймося | |
2 особа | набундючуйся | набундючуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | набундючуючись | |
Минулий час | набундючувавшись |