набухати
НАБУХАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. 1. Накласти, накидати, налити і т. ін. багато чого-небудь. Набухали дров у піч.
2. Набити кого-небудь, нанести удари комусь. Набухали кулаками по спині.
НАБУХАТИ, ає, недок., НАБУХНУТИ, не; мин. ч. набух, ла, ло; док. 1. Збільшуватися в об'ємі, розпухати (від припливу крові, молока і т. ін.). - Говори! - наказує дід, і Максим бачить, що на його шиї набухають грубі, покривлені жили (Стельмах, І, 1962, 241).
2. Збільшуватися від наповнення у процесі росту соками, поживними речовинами. Лагідно пригрівало сонце, набухали, починали зеленіти бруньки на деревах (Ряб., Жайворонки, 1957, 214); Вже в полі чорніли бугри, набух чорнолоз (Горд., II, 1959, 25).
3. Насичуючись вологою, розширюватися, збільшуватися в об'ємі. При насиченні водою глина дуже набухає, стає пластичною і липкою, при висиханні дає усадку, а поверхня її розтріскується (Довідник сіль. будівельника, 1956, 31); При запарюванні солома набухає й добре розм'якшується (Рад. Укр., 12.11 1964, 1).
4. перен. Переповнюватися чим-небудь. Вузькі очі Хвоста набухли гнівом (Стельмах, Хліб.., 1959, 341); Річка уже набухає по-весняному, талі води плесами розіллялися поверх криги (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 119).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | набухатиму | набухатимемо |
2 особа | набухатимеш | набухатимете |
3 особа | набухатиме | набухатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | набухав | набухали |
Жіночий рід | набухала | |
Середній рід | набухало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | набухаймо | |
2 особа | набухай | набухайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | набухавши |