навал
НАВАЛ, у, ч. 1. Дія за знач. навалити, навалювати 1, 2, 4. Грубі камінні брили стирчать серед водопаду, покриті білою піною, і видержують сотні літ навал фаль [хвиль] (Фр., VIII, 1952, 194).
2. Нагромадження чого-небудь у великій кількості; купа, куча. О, він проб'є навали крижані, Обійде льодові пливучі гори!.. (Руд., Ленінградці, 1948, 6); * Образно. Звучали трембіти в небеса, горіли свічі, голосили жінки, а серед навалу всіх тих звуків, мов труба, гримів дикий голос Юраша (Хотк., II, 1966, 262).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | навал | навали |
Родовий | навалу | навалів |
Давальний | навалові, навалу | навалам |
Знахідний | навал | навали |
Орудний | навалом | навалами |
Місцевий | на/у навалі | на/у навалах |
Кличний | навале | навали |
навала
НАВАЛА, и, ж. 1. Вторгнення ворожих військ у якусь країну, на якусь територію. Страждання українського народу, викликані зрадливою навалою німецьких фашистів, ще більше укріпили у чесних людей почуття патріотизму (Панч, В дорозі, 1959, 248); Не раз лихі навали Наші предки зазнавали (Уп., Про Донбас, 1950, 6); * Образно. Це був справжній бій: навала довгоносиків не вщухала ні на мить (Руд., Остання шабля, 1959, 394).
2. Полчища озвірілих ворожих військ. В XIII віці на руські землі вдерлася страшна монголо-татарська навала (Бажан, Наша.. Москва, 1951, 11); Я згадую тяжкі воєнні дні. Коли на нас фашистська йшла навала... (Нех., Під.. зорею, 1950, 3); Велика армія сунула до старовинного міста, яке не вперше бачило під своїми стінами ворожі навали (Кочура, Зол. грамота, 1960, 134).
3. розм. Велика кількість людей; ватага, натовп. Купатися вп'ятьох хлопчача йшла навала (Бажан, Батьки й сини.., 1940, 61); На похорон припливла така навала людей, утворилася така тіснява, що Орест, якому здавалося, що він стоїть осторонь, опинився серед самої гущі (Вільдс, Сестри.., 1958, 172); *0бразпо. З усієї безладної навали думок, настроїв, фактів Обушний вибирав найзначніше, і в його уяві вимальовувалася безрадісна картина (Кир., Вибр., 1960, 353).
4. у знач. присл. навалою. Швидко й у великій кількості. Уночі схлюпнулось море темне, тумани навалою пливуть (Забіла, У.. світ, 1960, 175); Хіба могли ми тоді думати-гадати, що такою страшною навалою на нас насунеться лихо (Ів., Таємниця, 1959, 106).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | навала | навали |
Родовий | навали | навал |
Давальний | навалі | навалам |
Знахідний | навалу | навали |
Орудний | навалою | навалами |
Місцевий | на/у навалі | на/у навалах |
Кличний | навало | навали |