навалом
НАВАЛОМ, присл. 1. Безладною купою. Зберігати покришки [шин] у штабелях або навалом заборонено (Підручник шофера.., 1960, 246); // Насипане купою, без упаковки; насипом. В багато колгоспів не завезено тару для перевозки овочів; помідори та огірки транспортують навалом, через що значна їх частина псується (Рад. Укр., 27.УІІ 1959, 1); Такі автомобілі [з відкритою вантажною платформою] в основному використовуються для перевезення різних вантажів навалом або в тарі (Підручник шофера.., 1960, 288).
2. Всією вагою. Заплющила [Наталія] очі, розкинула руки, навалом похилилась на його (Вас., Вибр., 1944, 125).
3. Те саме, що навально. Гнали Врангеля навалом, Вбрід форсуючи Сиваш (Нех., Чудесний сад, 1962, 72).
навал
НАВАЛ, у, ч. 1. Дія за знач. навалити, навалювати 1, 2, 4. Грубі камінні брили стирчать серед водопаду, покриті білою піною, і видержують сотні літ навал фаль [хвиль] (Фр., VIII, 1952, 194).
2. Нагромадження чого-небудь у великій кількості; купа, куча. О, він проб'є навали крижані, Обійде льодові пливучі гори!.. (Руд., Ленінградці, 1948, 6); * Образно. Звучали трембіти в небеса, горіли свічі, голосили жінки, а серед навалу всіх тих звуків, мов труба, гримів дикий голос Юраша (Хотк., II, 1966, 262).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | навал | навали |
Родовий | навалу | навалів |
Давальний | навалові, навалу | навалам |
Знахідний | навал | навали |
Орудний | навалом | навалами |
Місцевий | на/у навалі | на/у навалах |
Кличний | навале | навали |