навидіти
НАВИДІТИ, джу, диш, недок., перех., діал. 1. Любити. Як лишився Славко сам у світлиці, то зважився на думку, що Краньцовська його навидить (Март., Тв., 1954, 301); Він навидить цю дівчину (Сл. Гр.).
2. Поважати, шанувати. Саїнів усі в селі любили, й навиділи. (Черемш., Тв., 1960, 347).
НАВИДІТИ, джу, диш, недок., перех., діал. Помічати, примічати. А в печі пироги кипіли, А його очі навиділи (Чуб., III, 1872, 425).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | навиджу | навидимо |
2 особа | навидиш | навидите |
3 особа | навидить | навидять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | навидітиму | навидітимемо |
2 особа | навидітимеш | навидітимете |
3 особа | навидітиме | навидітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | навидів | навиділи |
Жіночий рід | навиділа | |
Середній рід | навиділо | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | навидьмо | |
2 особа | навидь | навидьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | навидячи | |
Минулий час | навидівши |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | навиджу | навидимо |
2 особа | навидиш | навидите |
3 особа | навидить | навидять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | навидітиму | навидітимемо |
2 особа | навидітимеш | навидітимете |
3 особа | навидітиме | навидітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | навидів | навиділи |
Жіночий рід | навиділа | |
Середній рід | навиділо | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | навидьмо | |
2 особа | навидь | навидьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | навидячи | |
Минулий час | навидівши |