надокучливий
НАДОКУЧЛИВИЙ, а, е. Який надокучає, набридає своїми діями, вчинками і т. ін. Накрапав той надокучливий дрібненький дощик, який у нас на Україні звуть мрякою (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 157); Терезка сиділа біля сина, який трохи придрімнув на ліжку, й відганяла надокучливих мух (Томч., Готель.., 1960, 253); // Який не залишає в спокої; невідступний, настирливий. - Намагався відігнати від себе надокучливу думку, а вона лізла в голову (Збан., Мор. чайка, 1959, 191).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | надокучливий | надокучлива | надокучливе | надокучливі |
Родовий | надокучливого | надокучливої | надокучливого | надокучливих |
Давальний | надокучливому | надокучливій | надокучливому | надокучливим |
Знахідний | надокучливий, надокучливого | надокучливу | надокучливе | надокучливі, надокучливих |
Орудний | надокучливим | надокучливою | надокучливим | надокучливими |
Місцевий | на/у надокучливому, надокучливім | на/у надокучливій | на/у надокучливому, надокучливім | на/у надокучливих |