найнятий
НАЙНЯТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до найняти. Закладається фундамент корівника. Там працюють найняті за готівку муляри (Руд., Остання шабля, 1959, 367); Щасливий той, у кого нива Своя, не найнята на рік (Сам., І, 1958, 77); Серед двору стоїть великий, запряжений четвериком фаетон, найнятий Петром Антоновичем для переїзду (М. Ол., Леся, 1960, 27); // у знач. прикм. Найняті робітники пішли на обід в казарми (Н.-Лев., II, 1956, 208); - Наскидають мені в торбу хліба та бубликів, а в жменю шажків, а я тим оплачу свою злиденну найняту кімнатку (Н.-Лев., IV, 1956, 297); // найнято, безос. присудк. сл. - Навіщо вам економія? - До машини найнято - хліб жати (Мирний, IV, 1955, 243).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | найнятий | найнята | найняте | найняті |
Родовий | найнятого | найнятої | найнятого | найнятих |
Давальний | найнятому | найнятій | найнятому | найнятим |
Знахідний | найнятий, найнятого | найняту | найняте | найняті, найнятих |
Орудний | найнятим | найнятою | найнятим | найнятими |
Місцевий | на/у найнятому, найнятім | на/у найнятій | на/у найнятому, найнятім | на/у найнятих |