наряджений
НАРЯДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нарядити1. Невисокого росту, круглолиця, чорнява, наряджена у чорне оксамитне плаття.., вона, наче лілія серед пучка квіток, виділялася серед своїх товаришок (Мирний, III, 1954, 272); // у знач. прикм. Одна [жінка] схожа була на наряджену ляльку: така була нагладжена, крохмально-пишна, у ясних, таких невідповідних до віку, ситцевих спідницях (Вільде, Сестри.., 1958, 361); // наряджено, безос. присудк, сл. - Хіба ти голодна або холодна? Он як тебе наряджено (Мирний, IV, 1955, 176).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | наряджений | наряджена | наряджене | наряджені |
Родовий | нарядженого | нарядженої | нарядженого | наряджених |
Давальний | нарядженому | нарядженій | нарядженому | нарядженим |
Знахідний | наряджений, нарядженого | наряджену | наряджене | наряджені, наряджених |
Орудний | нарядженим | нарядженою | нарядженим | нарядженими |
Місцевий | на/у нарядженому, нарядженім | на/у нарядженій | на/у нарядженому, нарядженім | на/у наряджених |