насмішкуватий
НАСМІШКУВАТИЙ, а, е. 1. Який любить насміхатися, глузувати; схильний до насмішок. Маруся.. була проворна, жвава, навіть весела й трохи насмішкувата (Н.-Лев., III, 1956, 323); Від радості Сашко забув про насмішкуватих ланкових і про свій злощасний запис у щоденнику (Багмут, Опов., 1959, 105).
2. Який містить у собі, виражає, виявляє насмішку. Він у розмову не втручався, ..раз за разом поглядав на неї прищуреними насмішкуватими очима (Вас., І, 1959, 152); В очах у молодої жінки засвітились насмішкуваті вогники (Збан., Ліс. красуня, 1955, 17); Старий явно глузував з дівчат, але вони вдали, ніби не помічають того насмішкуватого тону (Ткач, Плем'я.., 1961, 52).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | насмішкуватий | насмішкувата | насмішкувате | насмішкуваті |
Родовий | насмішкуватого | насмішкуватої | насмішкуватого | насмішкуватих |
Давальний | насмішкуватому | насмішкуватій | насмішкуватому | насмішкуватим |
Знахідний | насмішкуватий, насмішкуватого | насмішкувату | насмішкувате | насмішкуваті, насмішкуватих |
Орудний | насмішкуватим | насмішкуватою | насмішкуватим | насмішкуватими |
Місцевий | на/у насмішкуватому, насмішкуватім | на/у насмішкуватій | на/у насмішкуватому, насмішкуватім | на/у насмішкуватих |