насмішник
НАСМІШНИК, а, ч. Той, хто любить насміхатися, глузувати з кого-, чого-небудь. З насмішки люди бувають, а насмішникам очі вилазять (Укр.. присл.., 1955, 217); Мишко і Стьопа були найбільшими задирами в першому класі. А що вже насмішники - хтозна-які! (Донч., VI, 1957, 427).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | насмішник | насмішники |
Родовий | насмішника | насмішників |
Давальний | насмішникові, насмішнику | насмішникам |
Знахідний | насмішника | насмішників |
Орудний | насмішником | насмішниками |
Місцевий | на/у насмішнику, насмішникові | на/у насмішниках |
Кличний | насмішнику | насмішники |