насторочувати
НАСТОРОЧУВАТИ і НАСТОРОШУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСТОРОЧИТИ, чу, чиш і НАСТОРОШИТИ, шу, шиш, док., перех., діал. 1. Настовбурчувати. Хрюкаючи та насторочивши щетину на спині, як кинеться [свиня] на дитину (Мирний, І, 1954, 52); // Наставляти. - Беріть же мене під руки!.. - О. Хведор насторочив руки (Н.-Лев., І, 1956, 146).
2. Спрямовувати. Леско мав був погнатись [за сухарем], та, скочивши на ноги, став і насторочив прикрий погляд на шлях (Мирний, І, 1954, 165).
@ Насторочувати (насторочити, насторошувати, насторошити) вуха: а) прислухаючись, піднімати вуха (про тварину). Запорожець.. виграє на бандурі, а біля його стоїть, насторочивши вуха, прив'язаний до дуба кінь (Стор., І, 1957, 234); б) напружено, уважно прислухатися (про людину). Боярин насторочує вуха, а потім крутить носом (Н.-Лев., II, 1956, 427); Семен розплющив очі, підвівся і насторошив вуха (Коцюб., І, 1955, 98).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | насторочую | насторочуємо |
2 особа | насторочуєш | насторочуєте |
3 особа | насторочує | насторочують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | насторочував | насторочували |
Жіночий рід | насторочувала | |
Середній рід | насторочувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | насторочуймо | |
2 особа | насторочуй | насторочуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | насторочувавши |