насуплювати
НАСУПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАСУПИТИ, плю, пиш; мн. насуплять; док., перех., розм. 1. Виражаючи незадоволення, гнів і т. ін., зсуваючи брови, морщити лоба. Грицько насуплює брови, сміливо прочиняє двері й увіходить у залу (Вас., І, 1959, 159); Він насуплює брови, люто блимає маленькими сірими очима (Козл., Сонце.., 1957, 13); Званов насупив своє широке обличчя з гострими вилицями (Донч., II, 1956, 89).
2. рідко. Те саме, що насувати 1. Млявий сумнів пробіг по юрбі. Кому кашкет на очі насупив, в кого вихватив і кинув гвинтівку додолу (Головко, І, 1957, 75).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | насуплюю | насуплюємо |
2 особа | насуплюєш | насуплюєте |
3 особа | насуплює | насуплюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | насуплюватиму | насуплюватимемо |
2 особа | насуплюватимеш | насуплюватимете |
3 особа | насуплюватиме | насуплюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | насуплював | насуплювали |
Жіночий рід | насуплювала | |
Середній рід | насуплювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | насуплюймо | |
2 особа | насуплюй | насуплюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | насуплюючи | |
Минулий час | насуплювавши |