натішитися
НАТІШИТИСЯ, шуся, шишся, док., ким, чим, з кого - чого і рідко над ким - чим, без додатка, розм. Потішитися багато, досхочу. Почнуться й докажчику муки: Тоді на дозвіллі натішуся я З тортур і дратівлі змії-гультяя! (Стар., Поет. тв., 1958, 227); [Кожух:] Говори, шляхтичу. Інакше сотник Горобець натішиться над тобою так, що сам диявол гопака ударить (Корн., І, 1955, 218); // перев. з запереч. н е. Радуючись, вдовольнитися повністю. Я не могла доволі натішитися сонцем, воно так жарко гріло (У. Кравч., Вибр., 1958, 308); Швидко одужував Данько.. Мати натішитись не могла: на очах оживає син! (Гончар, II, 1959, 198); // Зазнати насолоди досхочу. Улас намилувався Лукиною, натішився й покинув її, як зірвану кітку (Н.-Лев., III, 1956, 348).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | натішуся | натішимося |
2 особа | натішишся | натішитеся |
3 особа | натішиться | натішаться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | натішився | натішилися |
Жіночий рід | натішилася | |
Середній рід | натішилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | натішмося | |
2 особа | натішся | натіштеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | натішившись |