нахідка
НАХІДКА, и, ж. Те, що знайдене, або те, що вдало виявлене, що підходить для кого-, чого-небудь. [Мар'яна:] Антоне Федоровичу! Ставте могорича за щасливу нахідку (Мам., Тв., 1962, 401); Юрій Макарович ще раз оглянув подарунок. - Чудесна люлька, - проговорив, розчулений. - Чудесна нахідка (Коцюба, Нові береги, 1959, 158).
@ Як нахідка - як те, що знайдене, як непередбачене придбання чого-небудь. Учись - на старість буде як нахідка (Номис, 1864, № 6004); Ще невідомо, які там гори підуть за переправою. Добре, як добре, а коли бездоріжжя, бескеття? Заріз! Тоді додаткова сотня мін дула б як нахідка (Гончар, III, 1959, 312).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нахідка | нахідки |
Родовий | нахідки | нахідок |
Давальний | нахідці | нахідкам |
Знахідний | нахідку | нахідки |
Орудний | нахідкою | нахідками |
Місцевий | на/у нахідці | на/у нахідках |
Кличний | нахідко | нахідки |