нацькований
НАЦЬКОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нацькувати. * Образно. Нацьковані доларом, зграї неситі ламали пригнобленим спини (Уп., Вірші.., 1957, 136).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нацькований | нацькована | нацьковане | нацьковані |
Родовий | нацькованого | нацькованої | нацькованого | нацькованих |
Давальний | нацькованому | нацькованій | нацькованому | нацькованим |
Знахідний | нацькований, нацькованого | нацьковану | нацьковане | нацьковані, нацькованих |
Орудний | нацькованим | нацькованою | нацькованим | нацькованими |
Місцевий | на/у нацькованому, нацькованім | на/у нацькованій | на/у нацькованому, нацькованім | на/у нацькованих |