небуденний
НЕБУДЕННИЙ, а, е. Який чимось виділяється серед інших; незвичайний, особливий. Маня інтелігентна та небуденна й готова побороти всі перепони (Коб., III, 1956, 24); Музика [Г. Майбороди] владно захопила присутніх щирістю, свіжістю небуденного таланту автора (Мист., 6, 1963, 30); Все було сьогодні разючо новим, незвичним, небуденним (Гончар, III, 1959, 442).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | небуденний | небуденна | небуденне | небуденні |
Родовий | небуденного | небуденної | небуденного | небуденних |
Давальний | небуденному | небуденній | небуденному | небуденним |
Знахідний | небуденний, небуденного | небуденну | небуденне | небуденні, небуденних |
Орудний | небуденним | небуденною | небуденним | небуденними |
Місцевий | на/у небуденному, небуденнім | на/у небуденній | на/у небуденному, небуденнім | на/у небуденних |