ненависник
НЕНАВИСНИК, а, ч. 1. кого, чого і без додатка. Людина, яка ненавидить кого-, що-небудь. Григорій Петрович ще захопив старих порядків на службі: старший був у них великий хапун, а ще більший ненависник волі (Мирний, III, 1954, 186); В образах куркуля Власа Волоса, його синів Артема і Левка автор [П. Панч] показав ненависників трудящих, хижих ворогів Радянської влади (Іст. укр. літ., II, 1956, 450).
2. рідко. Той, кого ненавидить хто-небудь. На порозі кімнати вона обернула до нього гнівне обличчя і півголосом кинула: - У, ненависник!.. (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 518).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ненависник | ненависники |
Родовий | ненависника | ненависників |
Давальний | ненависникові, ненависнику | ненависникам |
Знахідний | ненависника | ненависників |
Орудний | ненависником | ненависниками |
Місцевий | на/у ненависнику, ненависникові | на/у ненависниках |
Кличний | ненависнику | ненависники |