неофіт
НЕОФІТ, а, ч. 1. церк. Новий прихильник якоїсь релігії. На галері Везуть твого сина З неофітами в кайданах (Шевч., II, 1963, 289); [Прісцілла:] Сього не вільно знати й неофітам, поки вони не введені у хрест (Л. Укр., II, 1951, 413).
2. перен. Новий прихильник якого-небудь учення, суспільного руху або новак у чому-небудь. Вона справжній неофіт в національному питанні (Кач., II, 1958, 43); У виноградарськім радгоспі бригадир Зустрів суворо нас: це що такі за люди?.. І лекцію читав [агроном] нам, неофітам трьом, Ледь кокетуючи ученими словами (Рильський, III, 1961, 202); Вони [глядачі] приходили щодня; серед них були завсідники театру й неофіти (Дмит.. Наречена, 1959, 125).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | неофіт | неофіти |
Родовий | неофіта | неофітів |
Давальний | неофітові, неофіту | неофітам |
Знахідний | неофіта | неофітів |
Орудний | неофітом | неофітами |
Місцевий | на/у неофіті, неофітові | на/у неофітах |
Кличний | неофіте | неофіти |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Неофіт | Неофіти |
Родовий | Неофіта | Неофітів |
Давальний | Неофітові, Неофіту | Неофітам |
Знахідний | Неофіта | Неофітів |
Орудний | Неофітом | Неофітами |
Місцевий | на/у Неофіті, Неофітові | на/у Неофітах |
Кличний | Неофіте | Неофіти |