нерівний
НЕРІВНИЙ1, а, е. Неоднаковий з ким-, чим-небудь щодо розміру, величини, умов і т. ін. Велика, пишна, прибрана як до оргії світлиця, аркою переділена на дві нерівні частини (Л. Укр., III, 1952, 447); Нерівні були сили, й Ярославу прийшлося битись в загравах пожеж всю ніч проти восьми (Тич., II, 1947, 236); // У якому беруть участь неоднакові у певному відношенні сторони, сили і т. ін. Обставини врятували Івана від нерівного шлюбу: його покликали на військову службу (Ю. Янов., II, 1954, 119); Жменька бійців берегової застави готувалась до нерівного бою (Гончар, II, 1959, 272).
НЕРІВНИЙ2, а, е. 1. Який має підвищення, виступ, западину, загин (про поверхню чого-небудь). Шкільна кімната була немощена, з нерівною долівкою (Л. Укр., III, 1952, 572); Місцевість поблизу нашого дому була нерівна (Сміл., Сашко, 1954, 14); Машина рушила, гойдаючись на нерівному брукові (Жур., Звич. турботи, 1960, 3).
2. Розміщений, спрямований не по прямій лінії; кривий. Нерівна чорна лінія валки [саней].. наближається до вершників (Стельмах, І, 1962, 45); Він проглядав нерівні, на склографі надруковані рядки і тихо усміхався (Собко, Серце, 1952, 53).
3. Неоднаково, нерівномірно розподілений у своїй дії, у своєму протіканні і т. ін.; переривчастий. Від нерівного світла тіні на стінах тремтіли (Коцюб., І, 1955, 30); Раптом повітря наповнилося нерівним виючим гудінням літаків (Багмут, Записки.., 1961, 19); - Марку! Ти вже не спиш? - запитала Уляна, зачувши нерівне дихання його грудей (Чорн., Потік.., 1956, 53).
4. перен. Не завжди постійний, стійкий, врівноважений у своїх поглядах, поведінці і т. ін. - Ти пробач мені.., Я з тобою і нерівний і розкиданий (Еллан, І, 1958, 105); // Власт. такій людині. Залізняк добре знає свого друга, його поривчасту нерівну вдачу (Собко, Звич. життя, 1957, 204).
5. перен. Не завжди однаковий у вияві певних якостей, властивостей і т. ін. Поезія Чумака - нерівна: ранні твори - здебільшого наслідування, невироблена техніка, нечітка ідеологія (Еллан, II, 1958, 105).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нерівний | нерівна | нерівне | нерівні |
Родовий | нерівного | нерівної | нерівного | нерівних |
Давальний | нерівному | нерівній | нерівному | нерівним |
Знахідний | нерівний, нерівного | нерівну | нерівне | нерівні, нерівних |
Орудний | нерівним | нерівною | нерівним | нерівними |
Місцевий | на/у нерівному, нерівнім | на/у нерівній | на/у нерівному, нерівнім | на/у нерівних |
нерівня
НЕРІВНЯ, і, ч. і ж., розм. Людина, неоднакова з ким-небудь у певному відношенні. Тяжко, діти, Вік одинокому прожить, А ще гірше, мої квіти, Нерівню в світі полюбить (Шевч., І, 1963, 154); Федорові було так приємно слухати Катерину, яка знала, здавалося, все, легко давала відповідь на перше-ліпше питання. Нерівня він їй, нерівня... (Цюпа, Назустріч.., 1958, 434).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нерівня | нерівні |
Родовий | нерівні | нерівнь |
Давальний | нерівні | нерівням |
Знахідний | нерівню | нерівнь |
Орудний | нерівнею | нерівнями |
Місцевий | на/у нерівні | на/у нерівнях |
Кличний | нерівне | нерівні |