неугавний
НЕУГАВНИЙ, НЕВГАВНИЙ, а, е. 1. Який не може заспокоїтися, угамуватися; невгамовний. Ввечері прибіг Фред. Мов нічого не трапилось - такий же веселий, неугавний (Збан., Курил. о-ви, 1963, 88).
2. Який не припиняється, не затихає тривалий час (про звуки, шум і т. ін.). З села доносилися одинокі викрики жінок, з майдану чувся неугавний клекіт чоловіків (Мирний, III, 1954, 51); У диму - і гори, і поля. Битви громовиця неугавна (Гонч., Вибр., 1959, 22); Вона почула тільки якийсь невгавний металевий звук (Смолич, І, 1958, 90).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | неугавний | неугавна | неугавне | неугавні |
Родовий | неугавного | неугавної | неугавного | неугавних |
Давальний | неугавному | неугавній | неугавному | неугавним |
Знахідний | неугавний, неугавного | неугавну | неугавне | неугавні, неугавних |
Орудний | неугавним | неугавною | неугавним | неугавними |
Місцевий | на/у неугавному, неугавнім | на/у неугавній | на/у неугавному, неугавнім | на/у неугавних |