неуцтво
НЕУЦТВО, а, с . Недостача, відсутність знання; необізнаність, незнання чого-небудь. Змальовуючи середовище вчителів гімназії, Лисенко висміює їх неуцтво, плазування перед начальством, хабарництво (Укр. клас. опера, 1957, 161); Самі [коні] стишили біг, а потім і зовсім пішли вільною ходою.. - А я, дурна, їх смикала, - реготала Маруся, не приховуючи свого неуцтва в машталірській справі (Добр., Очак. розмир, 1965, 208).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | неуцтво | неуцтва |
Родовий | неуцтва | неуцтв |
Давальний | неуцтву | неуцтвам |
Знахідний | неуцтво | неуцтва |
Орудний | неуцтвом | неуцтвами |
Місцевий | на/у неуцтві | на/у неуцтвах |
Кличний | неуцтво | неуцтва |