нужа
НУЖА, і, ж., збірн., розм. 1. Воші. Мати кинулась до його, оглядала його голову, мундир, сорочки. Там нужа аж кишіла! (Н.-Лев., І, 1956, 103); - Ти б сказав Мар'янові, щоб я йому білизну попрала, бо, може, й нужа чоловіка заїдає (Стельмах, І, 1962, 231); * Образно. Обіцяли йому там на виноградниках золоті грона, а повернувся Кость до несвоєї хати й дітей з торбою нужі (Козл., Ю. Крук, 1957, 446); *У порівн. - Панна Ядвіся так цупко прилипла до губи Фальбовського, як нужа до кожуха (Морд., І, 1958, 125).
@ Годувати нужу див. годувати.
2. заст. Мухи. Воли.. ішли нехутко по дорозі да знай хвостами нужу проганяли (Сл. Гр.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нужа | нужі |
Родовий | нужі | нуж |
Давальний | нужі | нужам |
Знахідний | нужу | нужі |
Орудний | нужею | нужами |
Місцевий | на/у нужі | на/у нужах |
Кличний | нуже | нужі |