німувати
НІМУВАТИ, ую, уєш, недок., заст. Мовчати. - Так мені остогидла хата-пустка, так докучило раз у раз німувати, що хоч бери, старий дід, та лізь живцем у землю... (Коцюб., І, 1955, 42); Він весь час хмурився і здебільшого німував (Голов., Тополя.., 1965, 140); * Образно. Сьогодні довго, як на зло, німував шлях, тільки потемнілі одволожені липи зрідка обзивались простудженими голосами гайворонів (Стельмах, Правда..,, 1961, 215).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | німую | німуємо |
2 особа | німуєш | німуєте |
3 особа | німує | німують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | німуватиму | німуватимемо |
2 особа | німуватимеш | німуватимете |
3 особа | німуватиме | німуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | німував | німували |
Жіночий рід | німувала | |
Середній рід | німувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | німуймо | |
2 особа | німуй | німуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | німуючи | |
Минулий час | німувавши |