оброк
ОБРОК, у, ч., іст. Податок грошима чи натурою, який стягували поміщики з кріпаків замість панщини; чинш. Він [селянин] віддавав феодалу зерно, курей, гусей, яйця, рибу, а також усякі домашні вироби, пряжу, полотно. Такі внески називались оброком (Іст. середніх віків, 1955, 29); Аж ось вийшов рішенець: Несіть панові ралець, Що без чиншу та оброків Ви владали стільки років Тим, що панове було... (Манж., Тв., 1955, 150); - А я - як не заплатить оброку вчасно, то штрафую втроє більше (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 147).
@ Відпускати на оброк кого - дозволяти кріпакам сплачувати гроші або віддавати продукти натурального господарства замість того, щоб відробляти панщину. Рабів [у південних штатах] відпускали і на оброк, і вони тоді працювали на будівництві залізниць, ..причому більша частина їх заробітної плати пересилалася їх хазяям (Нова іст., 1956, 179); Іти на оброк; Зоставатися на оброці - сплачувати поміщикові гроші або віддавати продукти натурального господарства замість того, щоб відробляти панщину. Талановиті музиканти, які вчилися в Італії, вміли віртуозно виконувати геніальні витвори Бетховена, Моцарта, Баха, Шопена, Берліоза, змушені були йти на оброк, ставати вуличними музикантами (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 21); Хто йшов на викуп. Хто зоставався на оброці (Мирний, IV, 1955, 204).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | оброк | оброки |
Родовий | оброку | оброків |
Давальний | оброкові, оброку | оброкам |
Знахідний | оброк | оброки |
Орудний | оброком | оброками |
Місцевий | на/у оброку | на/у оброках |
Кличний | оброку | оброки |