ОБСТАВИНА, и, ж. 1. Явище, подія, факт і т. ін., що пов'язані з чим-небудь, супроводять або викликають що-небудь, впливають на щось. - В усій цій історії є одна обставина, яка хоч трохи все-таки пом 'якшує твою провину (Головко, II, 1957, 587); Може, і пішов би Грицько разом з братом на степи засновувати комуну, та стала на заваді обставина, з якою змушений був рахуватися - дружина Грицькова (Ю. Янов., II, 1954, 165); Незабаром хлопцям видали форму. Рубін одягся, як і всі учні. Ця обставина.. підняла Рубіна у власних очах (Сенч., На Бат. горі, 1960, 4).

2. тільки мн. Сукупність умов, у яких що-небудь відбувається. Селянин, обставини його життя, його нескладна.. психологія - то майже і все.., з чим оперував досі талант українського письменника (Коцюб., III, 1956, 238); Їхала я сюди просто рятуватись, мені треба було змінити обставини, враження, спосіб життя (Л. Укр., V, 1956, 355); Обставини склалися так, що Іван змушений був одмовитись від наміченого плану (Кол., Терен.., 1959, 44); // Матеріальне становище. - Коли родився ти, а наші обставини трошки покращали, то дванадцять літ.. ми тільки й жили тим, що от, нарешті, ти будеш учитися (Хотк., І, 1966, 159).

Збіг обставин див. збіг; Родинні обставини - умови життя, становище в родині на певний момент. Я вже зібрався був, та не поїхав через родинні обставини (Довж., І, 1958, 18).

3. рідко. Те саме, що обстановка 1. І ото вона, обірвана, обшарпана, серед такої багатої обставини! (Мирний, III, 1954, 81); Через тиждень після другої дії. На кону ті ж обставини, як і в першій дії, тільки хата Одарчина трохи глибше к селу (Кроп., І, 1958, 88).

4. грам. Другорядний член речення, який вказує час, місце, причину, мету і спосіб дії або характеризує якість, міру чи спосіб вияву ознаки. У реченнях з багатьма другорядними членами логічними паузами відділяються обставини з залежними словами (Худ. чит.., 1955, 99); Обставина способу дії.