обтиканий
ОБТИКАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обтикати. Гарячі коні помахували обтиканими виноградним листом головами (Коцюб., І, 1955, 192); Гострі леза, одно за одним, блиснувши в повітрі, вгрузали в дошку, і в скорому часі голова хлопчика, його руки і весь тулуб були обтикані, як частоколом, ножами (Донч., VI, 1957, 412); * Образно. Дід Кияшко, маленький, круглолиций, весь обтиканий білим колючим пухом чоловічок, привітно глянув на мене (Збан., Єдина, 1959, 118); * У порівн. От стоять дуби, ніби обтикані перами, а ондечки вже світиться в вікнах огонь (Н.-Лев., III, 1956, 145).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обтиканий | обтикана | обтикане | обтикані |
Родовий | обтиканого | обтиканої | обтиканого | обтиканих |
Давальний | обтиканому | обтиканій | обтиканому | обтиканим |
Знахідний | обтиканий, обтиканого | обтикану | обтикане | обтикані, обтиканих |
Орудний | обтиканим | обтиканою | обтиканим | обтиканими |
Місцевий | на/у обтиканому, обтиканім | на/у обтиканій | на/у обтиканому, обтиканім | на/у обтиканих |