обтріпаний
ОБТРІПАНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обтріпати. Сагайда захоплено дивився на своїх однополчан.. Обтріпані в походах обмотки, вигорілі, вилинялі гімнастьорки, прості, одверті обличчя (Гончар, III, 1959, 328).
2. у знач. прикм. Пошарпаний, подертий, витертий від тривалого або недбалого носіння, використання. По вікнах - сумом оповиті темніють оберемки школярських букварів: старі, розбиті, обтріпані (Вас., І, 1959, 359); Вона одягнена в погане, довгополе, обтріпане пальто (Мик., І, 1957, 345); * Образно. Дівчатка складали в торбу свої саморобні ляльки, якісь пуделечка.., букваря і обтріпану казочку про вовка й лисичку (Кучер, Голод, 1961, 399).
3. у знач. прикм. У поношеному, пошарпаному одязі; обірваний, обшарпаний. Із усіх боків станції з криком і свистом біжать такі самі обтріпані, брудні хлопчаки (Перв., Земля.., 1930, 29).
4. у знач. прикм., перен. Замучений, виснажений. Марусю діти стягли, а свекруху - життя, і обидві засмикані, обтріпані, як конопля (Григ., Вибр., 1959, 335).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обтріпаний | обтріпана | обтріпане | обтріпані |
Родовий | обтріпаного | обтріпаної | обтріпаного | обтріпаних |
Давальний | обтріпаному | обтріпаній | обтріпаному | обтріпаним |
Знахідний | обтріпаний, обтріпаного | обтріпану | обтріпане | обтріпані, обтріпаних |
Орудний | обтріпаним | обтріпаною | обтріпаним | обтріпаними |
Місцевий | на/у обтріпаному, обтріпанім | на/у обтріпаній | на/у обтріпаному, обтріпанім | на/у обтріпаних |