А
Б
В
Г
Ґ
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Ї
Й
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ь
Ю
Я

об'юшений

ОБ'ЮШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до об'юшити. Вся не своя кинулася Одарка до дитини; все воно у крові об 'юшене (Мирний, І, 1954, 52); Коли він, об 'юшений потом, втягує деревину в двір, із хатини в одній сорочці виходить Уляна (Стельмах, І, 1962, 481).

об'юшений - прикметник
ВІДМІНОКЧОЛ. РІДЖІН. РІДСЕР. РІДМНОЖИНА
Називнийоб'юшенийоб'юшенаоб'юшенеоб'юшені
Родовийоб'юшеногооб'юшеноїоб'юшеногооб'юшених
Давальнийоб'юшеномуоб'юшенійоб'юшеномуоб'юшеним
Знахіднийоб'юшений, об'юшеногооб'юшенуоб'юшенеоб'юшені, об'юшених
Оруднийоб'юшенимоб'юшеноюоб'юшенимоб'юшеними
Місцевийна/у об'юшеному, об'юшенімна/у об'юшенійна/у об'юшеному, об'юшенімна/у об'юшених