одинчик
ОДИНЧИК, а, ч. Пестл. до одинець 1. О, боги! як ви допустили, Щоб і одинчика убили І настромили на віху Його козацькую головку (Котл., І, 1952, 232); - Та нащо б тра хапать мою дитину? Було синів у мене вісімнадцять, Тепер один-однісінький зостався. Покинь мені одинчика того (Крим., Вибр., 1965, 171).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | одинчик | одинчики |
Родовий | одинчика | одинчиків |
Давальний | одинчикові, одинчику | одинчикам |
Знахідний | одинчика | одинчиків |
Орудний | одинчиком | одинчиками |
Місцевий | на/у одинчику, одинчикові | на/у одинчиках |
Кличний | одинчику | одинчики |