окопчик
ОКОПЧИК, ОКІПЧИК, а, ч., військ. Зменш. до окоп 2. І скрізь - купи наритої землі. Вирви од бомб, окіпчики, позиції мінометної батареї (Ю. Янов., Мир, 1956, 6); Він, молодий лікар санбату, пам 'ятає себе в невеличкому окопчику, який вигріб перед фронтом ворога (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 179); Коли до партизанського окопчика залишилось сто метрів, він зупинився (Тют., Вир, 1964, 536).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | окопчик | окопчики |
Родовий | окопчика | окопчиків |
Давальний | окопчикові, окопчику | окопчикам |
Знахідний | окопчик | окопчики |
Орудний | окопчиком | окопчиками |
Місцевий | на/у окопчику | на/у окопчиках |
Кличний | окопчику | окопчики |