окошитися
ОКОШИТИСЯ1, шуся, шишся, док., розм. Зробити зупинку, стати табором; отаборитися. Прозвучав зазивний сигнал, і комонники з усіх кутків лугу групами й поодинці потюпали до старшин.., полк окошився за густим верболозом (Добр., Очак. розмир, 1965, 236); // Постійно оселитися. Та й ми, каже, йшли [степом] та тут окошилися; зоставайтесь і ви тут з нами, будемо жити (Сл. Гр.).
ОКОШИТИСЯ2, иться, док., розм. 1. на кому. Негативно позначитися на кому-небудь, вплинути на когось. Хто зробив, а на йому окошилось (Укр.. присл.., 1955, 20); І все, що б хто не зробив, а окошиться на Галі (Мирний, IV, 1955, 77); До свар з товаришами він встиг призвичаїтися так сильно, що й тепер той нахил мав на комусь окошитися (Крим., Вибр., 1965, 335).
2. на чому і без додатка. Скінчитися, припинитися. Іще ж не все тут [у пеклі] окошилось, Іще брела ватага лих (Котл., І, 1952, 127); [Залеський:] А ви думали що, добродію Савуляк, що на тому й окошиться? Почекайте. Це ще не все (Собко, П'єси, 1958, 40).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | окошуся | окошимося |
2 особа | окошишся | окошитеся |
3 особа | окошиться | окошаться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | окошився | окошилися |
Жіночий рід | окошилася | |
Середній рід | окошилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | окошімося | |
2 особа | окошись | окошіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | окошившись |