ОКРЕМИЙ, а, е. 1. Який не є частиною чого-небудь цілого. Київська держава в XII віці розпалася на окремі князівства (Бажан, Наша.. Москва, 1951, 10); Чоловіки лежать на зеленій траві окремим гурточком, жінки згрупувалися окремо (Тют., Вир, 1964, 397); // Відділений, ізольований від інших. Що сталося з ним, що він розлучився з братом і пішов на окреме помешкання? (Фр., VI, 1951, 245); Маю чудесну кімнату на сонце, з видом на море, з окремим ходом і терасою (Коцюб., III, 1956, 406); Оселився я в готелі. Це - досить великий будинок, розподілений поверхами, коридорами, стінами й дверима на окремі кімнати (Ю. Янов., II, 1958, 15); // Спеціально призначений для чого-небудь. Окремий фонд.

2. Один із ряду однорідних предметів, явищ і т. ін.; один із багатьох. Чути уривки розмов, окремі фрази, вигуки (Вас., III, 1960, 212); Ми знаємо ряд малюнків і офортів Шевченка, де.. відтворені окремі епізоди з історії Хмельницького і Хмельниччини (Рильський, III, 1956, 20); // перев. мн. Деякі, не всі; поодинокі. Окремі комедійні місця, розкидані по моїх картинах, завжди режисерував з величезною насолодою (Довж., І, 1958, 21); Недалеко від комори переливається місячним полум 'ям обмолочений стіжок, вітрець підіймає окремі соломинки і обзивається в них, мов зітхання сопілки (Стельмах, II, 1962, 153).

3. у знач. ім. окреме, мого, с. Те, що є складовою частиною, елементом чого-небудь загального. Власне кажучи, таке широке бачення, явищ в їх русі, в зв 'язках і перспективі, в єдності окремого і загального - це ж і є одна з найголовніших рис методу соціалістичного реалізму (Про багатство л-ри, 1959, 125).

4. військ. Який не входить до складу іншого військового з'єднання, маючи спеціальне призначення. За півгодини я вже сидів у землянці окремого взводу пішої полкової розвідки і розмовляв з черговим (Багмут, Записки.., 1961, 3); Частини Окремої кавбригади та дивізіону Реввійськради Першої Кінної.. до пізнього вечора стримували в нерівній боротьбі навалу.. ворожих військ (Гончар, II, 1959, 387).

5. рідко. Особливий, винятковий, незвичайний. - А до Зоні, мамо, - тягнув син далі, - коли вже саме тепер зійшли ми на сестри, маю свій окремий жаль (Коб., II, 1956, 310).