ОПОВІДАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. оповідати. А Денис усе оповідав, .. розпалений своїм оповіданням, згадкою про відбуту боротьбу (Гр., II, 1963, 256); Майстерно передає Гребінка природну розповідь. Його байка - це дотепне живе оповідання, невимушена розмова (Рад. літ-во, 1, 1962, 59).

2. Словесне повідомлення про кого-, що-небудь; розповідь. Маланка, заклавши руки, побожно слухала оповідання про те, скільки привезено цегли, яке й чому забраковано дерево (Коцюб., II, 1955, 39); Сергій теж мовчав, хоч його жерла нетерплячка послухати оповідання із життя Дороша (Тют., Вир, 1964, 166).

3. літ. Невеликий за обсягом прозовий художній твір; новела. По вечері він [І. Франко].. робив коректу своєї збірки оповідань (Стеф., II, 1953, 17); Новела, або оповідання, - розповсюджений вид розповідної, епічної літератури. В реалістичній літературі це невеликий художній твір, в якому зображена якась подія, що відбулася в житті людини, без детального опису того, що було до і після цієї події (Укр. літ., 9, 1957, 299).