опорядження
ОПОРЯДЖЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. опорядити 2, 3. Закінчувалось опорядження польового стану (Руд., Остання шабля, 1959, 276); Слід рішуче відмовитись від внутрішнього опорядження приміщень зайвими різними карнизами, розетками, ліпкою (Архіт. і буд., 6, 1955, 6).
2. спец. Сукупність механізмів, пристроїв, знарядь і т. ін., необхідних для чого-небудь; устаткування, обладнання. Вони ще не обросли опорядженням - ці судна, які народжуються на стапелях (Веч. Київ, 27.І 1966, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | опорядження | опорядження |
Родовий | опорядження | опоряджень |
Давальний | опорядженню | опорядженням |
Знахідний | опорядження | опорядження |
Орудний | опорядженням | опорядженнями |
Місцевий | на/у опорядженні | на/у опорядженнях |
Кличний | опорядження | опорядження |