ординарець
ОРДИНАРЕЦЬ, рця, ч. Військовослужбовець, на якого покладено обов'язки виконувати різні доручення командира або штабу. Начальство любило [Максима], як на все здатного, моторного москаля, котрого не стид послати в ординарці (Мирний, І, 1949, 230); До полку з наказом поскакав ординарець (Панч, В дорозі, 1959, 93); - Я був ординарцем у генерала, який командував бригадою (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 11).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ординарець | ординарці |
Родовий | ординарця | ординарців |
Давальний | ординарцеві, ординарцю | ординарцям |
Знахідний | ординарця | ординарців |
Орудний | ординарцем | ординарцями |
Місцевий | на/у ординарці, ординарцеві | на/у ординарцях |
Кличний | ординарцю | ординарці |