оріх
ОРІХ, а, ч., рідко. Те саме, що горіх. Сад стоїть внизу і пісню осені розучує. Підбіжить вітер до оріхів - оріхи ноти ронять пожовклі (Тич., І, 1957, 116); Був колись оріх, а тепер свистун (Номис, 1864, № 1866); Ярина кинула розкушеного оріха додолу і взялася знов нагинати ліщину (Л. Укр., III, 1952, 739).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | оріх | оріхи |
Родовий | оріха | оріхів |
Давальний | оріхові, оріху | оріхам |
Знахідний | оріх | оріхи |
Орудний | оріхом | оріхами |
Місцевий | на/у оріху | на/у оріхах |
Кличний | оріху | оріхи |