ОСЕЛЕДЕЦЬ, дця, ч. 1. Невелика морська промислова риба, яку вживають у засоленому або копченому вигляді. Заробив на сіль до оселедця! (Укр.. присл.., 1955, 60); На столі парувала картопля.., блискотів политий олією оселедець (Руд., Вітер.., 1958, 291).

Як кіт з оселедцем панькатися (возитися і т. ін. ) з ким-чим: а) занадто довго займатися чим-небудь; б) занадто багато приділяти уваги кому-, чому-небудь. [Кіндрат Антонович:] Панькався зо мною тесть, як кіт з оселедцем (Кроп., II, 1958, 300); Як (мов і т. ін. ) оселедців [у бочці] - дуже багато (про велику кількість людей у якому-небудь приміщенні). - Погано у нас, Тамаро. Як оселедців напхали. Тут [у камері] для шістьох місця мало, а нас тут шістнадцять (Хижняк, Тамара, 1959, 134).

2. Старовинна чоловіча зачіска у вигляді довгого пасма волосся на голеній голові (перев. у козаків); чуприна. Запорожці звали ще чуприну оселедцем, бо як вона довга, то теліпається, неначе оселедець (Стор., І, 1957, 265); Корж зупинився на паперті, заправив за ліве вухо чорний, як дьоготь, оселедець (Тулуб, Людолови, І, 1957, 16).